Історія Омара Бадерхана — це яскравий доказ того, що щира любов до свого коріння, дисципліна та постійна робота над собою здатні відкрити двері на найголовніші світові сцени. Розпочавши свій шлях із двох струн домбри в рідному селі Мерке, сьогодні Омар із гордістю представляє Казахстан за кордоном, підкорює міжнародні журі та доводить, що у справжнього мистецтва немає кордонів. У цьому інтерв'ю Омар ділиться секретами балансу між музикою, спортом і точними науками, розповідає про свій новий досвід у вокалі та пояснює, чому традиційна казахська культура знаходить відгук у серцях людей по всьому світу.
Як Ви почали займатися творчістю, і що саме у семирічному віці змусило вас обрати домбру?
Я почав грати на домбрі у сім років. уперше почув її звучання на шкільному заході, де грав старшокласник. Його виконання справило на мене велике враження: я був здивований, як усього дві струни можуть передавати стільки емоцій і своїм звучанням торкнутися серця. У той момент мені теж захотілося навчитися грати на цьому інструменті. Я просто закохався в домбру. З того часу вона стала важливою частиною мого життя, а музика — моїм улюбленим заняттям.
Чому для вас так важливо знайомити міжнародну аудиторію з казахською культурою, і як іноземні слухачі реагують на звучання домбри?
Для мене дуже важливо знайомити міжнародну аудиторію з казахською культурою, тому що я пишаюся своєю Батьківщиною і хочу, щоб якомога більше людей у світі дізналися про нашу багату історію, традиції та музику. Домбра — це не просто музичний інструмент, це душа нашого народу. У кожному кюї є своя історія, свої почуття та настрій.
Коли я виступаю за кордоном, мені дуже приємно бачити інтерес іноземних слухачів до домбри. Багато хто вперше чує її звучання і дивується, як такий інструмент із двома струнами може передавати стільки емоцій. Навіть якщо люди не розуміють мови і не знають історії твору, вони все одно відчувають музику. Я вважаю, що музика не має кордонів і може об’єднувати людей різних національностей.
Як вам вдається знаходити баланс між музикою, вокалом, математикою, іноземними мовами та спортом без шкоди для дисципліни?
Іноді буває непросто поєднувати стільки занять, але мені подобається розвиватися у різних напрямах. Мені допомагає правильний розподіл часу, дисципліна та підтримка моєї родини. Я намагаюся складати свій день так, щоб встигати займатися музикою, навчатися, вивчати іноземні мови та приділяти час спорту.
Звісно, іноді доводиться чимось жертвувати, наприклад, вільним часом (у мене його практично немає), але я розумію, що для досягнення результату потрібно багато працювати. Я вважаю, що кожне заняття допомагає мені розвиватися по-своєму: музика розвиває душу, математика — мислення, мови відкривають нові можливості, а спорт зміцнює здоров’я та загартовує характер.
Чому після успішної гри на домбрі ви вирішили спробувати себе у вокалі, і які емоції цей новий досвід дозволяє вам висловити?
Я відкрив для себе вокал несподівано і нещодавно. Навіть не здогадувався про таку здібність, поки мене не попросили заспівати під домбру. Та перша спроба здивувала мене самого.
Мені подобається вчитися нового і виходити з зони комфорту. Вокал допомагає мені по-іншому відчувати музику, краще розуміти твори та відкривати в собі нові сторони творчості. Я хочу продовжувати розвиватися і не обмежувати себе лише одним напрямом.
Як участь у великих міжнародних проєктах, таких як Golden Time Talent, змінила ваше уявлення про власну сцену та можливості?
Участь у великих міжнародних проєктах, таких як Golden Time Talent, стала для мене дуже важливою та незабутньою. Такі проєкти дають можливість не лише виступати на великій міжнародній сцені, а й знайомитися з іншими культурами, спілкуватися з талановитими людьми та вчитися один в одного. Особливо запам’ятався момент, коли після виступу учасники з інших країн підійшли до мене і почали розпитувати про домбру та казахську музику. Я зрозумів, що мистецтво дійсно робить людей ближчими. Незважаючи на те, що ми розмовляємо різними мовами і живемо у різних країнах, музика та творчість допомагають нам розуміти один одного без слів.
Участь у міжнародних конкурсах також змінила моє уявлення про власні можливості. Я зрозумів, що не треба боятися великих целей та мрій. Навіть якщо ти живеш у невеликому селі, завдяки праці, дисципліні, підтримці родини та вірі в себе можна досягти великих результатів і вийти на міжнародну сцену.
Який з ваших численних виступів за кордоном — у Франції, Туреччині чи Великобританії — став найемоційнішим і чому?
Кожен мій виступ за кордоном став для мене особливим і залишив багато яскравих спогадів. Франція, Туреччина та Великобританія подарували мені нові враження, знайомства та безцінний досвід. Але особливо емоційним для мене став виступ у Великобританії. Це був важливий міжнародний проєкт, і я відчував велику відповідальність, тому що представляв не лише себе, а й Казахстан, нашу культуру та національну музику.
Де б я не був, я завжди намагаюся брати з собою домбру. Вона супроводжує мене під час подорожей, і завдяки їй я вже зміг зіграти у різних країнах світу. Для мене дуже важливо, щоб звучання домбри та казахської музики лунало далеко за межами Казахстану. Коли я граю на домбрі і бачу інтерес людей до нашого інструменту, я відчуваю величезну гордість. У такі моменти особливо розумієш, що музика не має кордонів.
Як життя у рідному селі Мерке допомагає вам зберігати зв'язок із традиціями та заряджає енергією для нових перемог?
Я народився і виріс у Мерке і дуже люблю свою малу Батьківщину. Незважаючи на те, що це невелике село, саме тут розпочався мій творчий шлях. Тут я вперше взяв до рук домбру і зробив свої перші кроки у музиці. У казахів є такий вислів: «Ауыл — алтын бесік», що означає «Село — золота колиска». Я повністю згоден із цими словами, тому що саме село виховує в людині любов до свого коріння, повагу до традицій та почуття приналежності до свого народу.
Мерке завжди нагадує мені про моє коріння. Тут живуть мої рідні, друзі та люди, які підтримують мене і радіють моїм успіхам. Повертаючись додому після поїздок та міжнародних конкурсів, я відчуваю особливу енергію, тепло та підтримку. Я вважаю, що де б людина не була і яких би успіхів не досягла, дуже важливо пам’ятати місце, де розпочався її шлях, і ніколи не забувати своє коріння.
Чому саме працьовитість, повага до старших та любов до Батьківщини стали вашими головними життєвими орієнтирами?
Я вважаю, що ці якості дуже важливі для кожної людини. Працьовитість допомагає досягати целей, тому що самого таланту недостатньо. Щоб досягти хороших результатів, потрібно постійно працювати над собою. Одно разу після не найвдалішої репетиції мені хотілося відкласти домбру, але моя мама сказала: «Результат приходить до того, хто продовжує працювати». Я запам’ятав ці слова і зрозумів, що працьовитість проявляється саме у такі моменти.
Повага до старших — важлива частина нашого виховання та нашої культури. Я вважаю, що потрібно цінувати досвід старшого покоління, поважати своїх батьків, учителів та всіх людей, які допомагають тобі на життєвому шляху. А любов до Батьківщини для мене означає гордість за свою країну, її історію, культуру та традиції. Де б я не виступав, я завжди хочу гідно представляти Казахстан.
Як ви даєте собі раду з хвилюванням перед виходом до міжнародного журі і що допомагає зберігати фокус у найвідповідальніші моменти?
Перед важливими виступами я завжди хвилююся. Але з часом я навчився ставитися до хвилювання по-іншому: якщо людина хвилюється, отже, їй дійсно важливо те, що вона робить. Мені допомагає хороша підготовка, постійна практика та підтримка моїх батьків. Вони завжди вірять у мене, і ця віра надає величезної сили.
Перед виходом я намагаюся заспокоїтися, зосередитися і думати не про результат, а про музику. Згадую, скільки праці було вкладено, і розумію, що потрібно просто вийти і зробити все можливе. Коли я починаю грати, повністю занурююся у твір, і хвилювання поступово перетворюється на енергію, яка допомагає показати все, на що я здатний.
Чому, на ваш погляд, традиційна казахська музика стає все більш популярною та зрозумілою на світовій арені?
Справжня музика зрозуміла людям у всьому світі, незалежно від того, якою мовою вони розмовляють. Казахська традиційна музика дуже глибока, емоційна і має багату історію. Раніше казахи передавали через звучання домбри цілі історії: розповідали про важливі події, природу, життя народу, радість і смуток.
Саме тому казахська музика торкається сердець людей різних національностей — у ній є щирість, глибокі почуття та особливий зв’язок із природою. Сьогодні завдяки міжнародним конкурсам, фестивалям та соціальним мережам все більше людей дізнаються про нашу культуру. Особлива енергетика казахської музики робить її близькою та зрозумілою людям у всьому світі.
Як ви бачите синтез традиційного інструментального мистецтва та сучасних музичних напрямів у своїй майбутній творчості?
Я думаю, що традиції не повинні залишатися тільки в минулому. Їх можна зберігати і одночасно розвивати, щоб вони були цікавими сучасному поколінню. Саме тому мені хочеться продовжувати грати традиційні кюї, але при цьому пробувати нові напрями та шукати своє власне звучання.
Мені цікаво, як домбра може звучати у поєднанні з сучасними інструментами, вокалом та іншими музичними стилями. Можливо, у майбутньому я створюватиму свої композиції та проєкти, у яких казахська традиційна музика зустрічатиметься з сучасним звучанням, не втрачаючи при цьому своєї душі та національного характеру.
