Справжнє мистецтво народжується не на кінчиках пензлів, а в глибині людської душі. Шлях художника — це завжди історія про пошук балансу між формою та емоцією, традицією та прогресом, особистими випробуваннями та визнанням на світовій арені. Наша сьогоднішня гостя — талановита художниця та дизайнерка Севіндж Мурадова. Успішно поєднуючи академічний живопис та графічний дизайн, вона підкорює міжнародні виставки в Баку, Будапешті та Лондоні, але при цьому головним орієнтиром у своїй творчості вважає граничну чесність перед глядачем. У цьому відвертому інтерв'ю Севіндж розповіла про роль родини, подолання найважчих життєвих втрат, синергію технологій та класики, а також про те, чому щирість неможливо замінити жодною, навіть найбездоганнішою технікою.
Ви займаєтеся мистецтвом з самого дитинства. Чи пам'ятаєте ви той переломний момент, коли дитяче захоплення переросло в усвідомлену професію, і виникло розуміння: «Я хочу бути художником і дизайнером»?
Якщо чесно, у мене ніколи не було якогось одного переломного моменту. Мені здається, мистецтво завжди було частиною мого життя. Я почала малювати в п’ять років завдяки мамі — саме вона першою помітила мій інтерес до малювання і відвела мене в художню школу. Саме з неї почався мій творчий шлях. Мій тато завжди підтримував мене і ніколи не шкодував сил і коштів на мою художню освіту. Завдяки батькам я з самого дитинства відчувала, що можу займатися тим, що дійсно люблю.
Ще з дитинства у мене був тільки один викладач — Тетяна Владиленівна Кесар. Це не просто талановитий художник і педагог, а людина з величезним серцем. Саме вона навчила мене всьому, що я вмію, допомогла розкрити мої здібності та завжди вірила в мене.
У вашій творчості центральне місце займають люди, культура та історії з повсякденного життя. Як у звичайному, рутинному дні розгледіти сюжет і емоцію, гідні полотна?
Я вважаю, що натхнення живе навколо нас. Іноді це погляд людини, випадкова зустріч, стара вулиця або навіть тиша. Для мене важливо не шукати щось незвичайне, а навчитися помічати красу в найпростіших моментах. Саме щирі емоції роблять картину живою.
Ваші роботи виставлялися в Баку, Будапешті та Лондоні. Як європейський глядач сприймає вашу творчість, і чи помітили ви різницю в «культурному коді» аудиторії в різних країнах?
Звичайно, кожна країна сприймає мистецтво по-своєму. Але мене приємно здивувало, що щирі емоції зрозумілі людям незалежно від мови та культури. В Європі глядачі часто цікавляться історією створення роботи і тим, що надихнуло художника. Для мене це дуже цінно, тому що я завжди намагаюся вкладати в картини частину себе.
Ви перебуваєте в Спілці художників і активно просуваєте роботи на міжнародних платформах. Що для вас значать ці статуси сьогодні — це данина традиціям, інструмент визнання чи реальна підтримка для сучасного творця?
Для мене це насамперед можливість бути частиною великої міжнародної художньої спільноти. Звичайно, це визнання моєї праці, але водночас і велика відповідальність. Такі спільноти дають можливість спілкуватися з художниками з різних країн, брати участь у виставках, обмінюватися досвідом і постійно розвиватися.
У вашому маніфесті звучить фраза: «Щирість і емоційна глибина в мистецтві». Як вам вдається залишатися гранично чесною з матеріалом і глядачем, коли мистецтво стає щоденною роботою?
Я ніколи не починаю роботу тільки тому, що «так треба». Для мене дуже важливо самій відчути майбутню картину.
Якщо всередині немає емоції, глядач це обов’язково відчує. Саме тому я намагаюся вкладати в кожну роботу частину своїх переживань і свого досвіду. Щирість не можна зіграти — вона або є, або ні.
Як ви підходите до створення портретів і індивідуальних артпроєктів? Чи була у вашій практиці картина, яка змінила погляд на речі або навіть життя людини, для якої вона створювалася?
Для мене портрет — це не просто зовнішня схожість. Мені важливо передати характер, настрій і внутрішній світ людини. Кожен проєкт починається зі спілкування, тому що тільки так можна зрозуміти людину по-справжньому. Мені дуже приємно, коли люди говорять, що впізнали себе в картині або побачили себе зовсім з іншого боку. Для художника це, напевно, найбільша нагорода.
Що в кінцевому підсумку робить витвір мистецтва унікальним і живим особисто для вас — бездоганна техніка, сильна ідея чи чиста емоція? Як дотриматися цього балансу?
Я думаю, що техніка дуже важлива, но сама по собі вона не робить картину витвором мистецтва. Справжня робота народжується тоді, коли поєднуються ідея, майстерність і емоція. Якщо прибрати хоча б одну з цих складових, картина втрачає свою силу. Саме цей баланс я завжди намагаюся зберегти.
Ви успішно поєднуєте класичне fine art і графічний дизайн. Як ці дві сфери збагачують одна одну? Чи не «душить» прагматичний, системний дизайн абсолютну свободу художника?
Навпаки, вони чудово доповнюють одне одного. Академічний живопис навчив мене бачити форму, світло, композицію і колір, а графічний дизайн — мислити системно і шукати максимально зрозумілі візуальні рішення. Крім того, я освоїла цифрове малювання на графічному планшеті, що відкрило для мене абсолютно нові можливості.
Я вважаю, що сучасний художник не повинен боятися технологій — вони не замінюють творчість, а допомагають розкривати її по-новому.
Де для вас проходить межа між комерційним проєктом (дизайном, портретом на замовлення) і чистим самовираженням? Як вам вдається зберігати індивідуальний підхід і не йти в «конвеєр»?
Навіть у комерційному проєкті я намагаюся знайти можливість привнеси щось своє. Звичайно, є завдання замовника, які необхідно виконати, але я ніколи не ставлюся до роботи механічно. Для мене важливо, щоб кожна робота зберігала індивідуальність. Напевно, саме тому я не люблю повторюватися і завжди шукаю нові ідеї.
Безперервне навчання і зростання — одна з ваших головних цінностей. Чому новому ви вчитеся прямо зараз (у техніках, діджитал-інструментах чи теорії) і які нові напрями хочете дослідити?
Я впевнена, що художник вчиться все життя. Зовсім нещодавно я отримала диплом з графічного дизайну з відзнакою, освоїла цифрове малювання на графічному планшеті та продовжую вдосконалюватися в цій галузі. Зараз мені цікаво розвиватися на стику класичного живопису, цифрового мистецтва та сучасних технологій. Мені подобається постійно відкривати для себе нові інструменти, не втрачаючи при цьому любові к традиційному живопису.
Шлях у мистецтві рідко буває гладким. З якими головними труднощами ви зіткнулися на своєму творчому шляху, і як вони в підсумку загартували вас і вплинули на те, що ви робите зараз?
Як і у будь-якої людини, на моєму шляху були непрості моменти. Найважчим випробуванням для мене стала втрата мами. Вона завжди вірила в мене, підтримувала мої мрії і з самого дитинства повторювала одну фразу: «Ніколи не кидай малювати». Ці слова назавжди залишилися в моєму серці і сьогодні є для мене великою мотивацією.
На щастя, я ніколи не була одна. Мене завжди оточувала любляча родина. Мій тато і мій чоловік у всьому підтримували мене і робили все можливе, щоб я могла займатися улюбленою справою. У мене є дві старші сестри, які теж завжди були поруч, вірили в мене і раділи кожному моєму успіху. Завдяки їхній любові та підтримці я змогла продовжити займатися мистецтвом і рухатися вперед.
Сьогодні я розумію, наскільки важливо цінувати людей, які в тебе вірять. Саме тому я намагаюся вкладати в кожну свою роботу щирість, емоції та частинку своєї душі. Я продовжую розвиватися, брати участь у міжнародних виставках і вчитися новому, тому що впевнена: найкращий спосіб висловити вдячність моїй родині — продовжувати займатися тим, що я люблю найбільше.
Якби вам потрібно було описати концепцію або настрій вашої наступної міжнародної виставки всього трьома словами, якими б вони були?
Щирість. Надія. Відродження.
Саме ці три слова найкраще відображають мій творчий шлях. Щирість — тому що без неї неможливе справжнє мистецтво. Надія — тому що вона допомагає рухатися вперед навіть після найважчих випробувань. Відродження — тому що саме так я відчуваю своє повернення до живопису після довгої перерви.
Яку головну пораду ви, спираючись на свій досвід, дали б молодим художникам, які тільки шукають свій стиль і мріють заявити про себе на світовому рівні?
Ніколи не порівнюйте себе з іншими. Порівнюйте себе тільки з тією людиною, якою ви були вчора. Не бійтеся вчитися, пробувати нове і брати участь у виставках та конкурсах, навіть якщо здається, що ви ще недостатньо готові. Найголовніше — залишатися чесними перед собою. Стиль приходить із часом, а щирість неможливо замінити жодною технікою. І найважливіше — ніколи не відмовляйтеся від своєї мрії, навіть якщо життя змушує зробити паузу. Іноді саме після такої паузи починається найважливіший етап творчого шляху.
