За кожним унікальним витвором мистецтва стоїть своя історія. У нашої героїні, Оксани Садовник, їх дві: одна — про теплий та затишний світ рукоділля, інша — про сміливий експеримент із дарами природи. Ця художниця з України поєднала свій талант у створенні ірландського мережива з новаторським підходом до живопису, використовуючи бджолиний прополіс. Ми зустрілися з Оксаною, щоб дізнатися, що її мотивує, як їй вдалося здобути міжнародне визнання і чому вона вважає, що творчості завжди має бути місце в житті.
Оксано, як ви прийшли до захоплення рукоділлям та мистецтвом?
Рукоділля супроводжувало мене з дитинства. Усі жінки в родині займалися ним: в’язали гачком та спицями, шили, вишивали. Мама навчила мене в’язати гачком, коли мені було п’ять років. Малювання було улюбленим заняттям ще в дитячому садку, а потім і на уроках у школі.
Як ви розробляли свої методи застосування прополісу в живописі? Що саме надихнуло на цю ідею?
На ідею створення «арома картин» надихнуло заняття бджільництвом та недостатня культура споживання продуктів бджільництва. «Арома картини» — це альтернатива для тих, хто має алергію на бджолопродукти, але хоче отримати від них лікувальний ефект.
Розкажіть, будь ласка, детальніше про «арома картини». Як вони впливають на глядача? Які емоції ви хочете передати своїми картинами?
«Арома картини» — це екологічний вид мистецтва, що орієнтований на здоров’я. Прополіс виділяє фітонциди, і людина, вдихаючи їх, отримує лікувальний ефект. Отже, «арома картини» дають можливість дихати лікувальними речовинами й отримувати естетичне задоволення від витвору мистецтва.
Працювати з прополісом складно, адже треба вміти його зібрати. Працюючи з бджолами, вивчаєш природу, значення та цінність усіх бджолопродуктів. У роботі прополіс досить примхливий і специфічний. Склад цього продукту унікальний. Вчені досі не можуть штучно відтворити його. Речовина складається з 200 постійних і 50-100 змінних елементів: смолистих компонентів, воску, ефірних та ароматичних олій, пилку квітів, вітамінів, мінералів, амінокислот, біофлавоноїдів.
Реакція глядачів неоднозначна, адже всі звикли, що картини художники пишуть за допомогою фарб.
Що вас надихає на створення робіт у техніці сучасного ірландського мережива?
Вважаю, що надихає все, що нас оточує. Влітку розмаїття квітів — це поштовх до створення картини «Літо», можливість відтворити квіти у в’язаних мотивах для шалі «Соковите літо» (прототипи ехінацеї, цинії, космеї, незабудки та інші). Листя рослин і дерев теж можна втілити на полотні та в мереживі.
Чи є у вас улюблені роботи? Це «арома картини» чи декоративно-прикладне мистецтво? Розкажіть детальніше про ці роботи.
Робота, яка створюється, вже є улюбленою: продумана композиція, сюжет, колірне рішення. «Арома картини» мають своє призначення, а роботи декоративно-прикладного мистецтва унікальні по-своєму.
Мені подобається брати участь у колективних проєктах (я є учасником Міжнародної школи любителів ірландського мережива). Учасниками школи реалізовано багато проєктів, зокрема унікальна колекція суконь «4 сезони».
Чи стикалися ви з творчою кризою? Як вдавалося відновити сили та йти далі?
Те, що називають творчою кризою, я сприймаю як перерву між уроками. Це можливість сприймати світ через нові вміння, отримати навички в іншому виді творчості. Не зациклюйтесь на цьому негативі. Реалізуйте себе в чомусь ще. Творчості багато не буває!
Що саме ви вважаєте найбільшим та найвизначнішим вашим досягненням?
Кожна участь у конкурсах, виставках, фестивалях, майстер-класах є досягненням, незважаючи на результат. Рух уперед і віра в себе призводять до досягнень.
Які поради ви могли б дати художникам-початківцям та майстрам декоративно-прикладного мистецтва?
Найважливішим є перший крок, дія, що допомагає подолати свій страх. Не бійтеся показати своє вміння, розказати про себе. Те, що ви вмієте, — це ваш унікальний талант. Кожен майстер по-своєму бачить світ і втілює побачене. Не бійтеся показати себе навколишньому світу.
Ви зазначали, що цікавилися творчістю з самого дитинства. В який момент ви зрозуміли, що хочеться більшого: заявляти про себе як про митця та монетизувати свою працю?
Розуміння того, що хочеться більшого, зазвичай приходить із надходженням нової інформації про щось цікаве. Це відчуття та бажання спробувати, дізнатися, чи вдасться мені це, чи зможу я.
Заява про себе як про митця відбувалася поступово: як художника — через участь у конкурсах малюнків; як рукодільниці — через участь у фестивалях, виставках виробів та проведення майстер-класів. Монетизація творчості була різною: спочатку це були прохання зв’язати предмети одягу або створити предмети інтер’єру, а згодом з’явилися й пропозиції співпраці щодо пошуку замовників та продажу готових виробів.
Чи вдається вам продавати свої роботи або отримувати замовлення сьогодні? Можливо, ви знаєте якісь лайфхаки, як монетизувати творчість?
На сьогоднішній день продажів та замовлень немає. Люди часто запитують, скільки коштує той чи інший виріб, але покупець не завжди готовий платити за ручну працю.
Щодо лайфхаків… Один із варіантів — це розміщення робіт в онлайн-галереях із вказаною ціною. Другий — активна самореклама. На жаль, із другим пунктом у мене поки що складно.
Ви дуже активно розвиваєтеся у творчих напрямках і водночас успішно поєднуєте це з роботою в технікумі. Поділіться, будь ласка, вашими «фішками», які дозволяють вам усе встигати?
