Кустаєва Айжан — художник із сильним і наполегливим характером. З дитинства, будучи лівшею, вона твердо відстоювала свою індивідуальність, і цей принцип лежить в основі всього її творчого шляху. Володіючи багатогранним досвідом — від створення власного бренду одягу Grizzly Guys до диплома фітнес-тренера — Айжан знайшла своє справжнє покликання у живописі. Натхненна кінематографом та анімацією, вона сміливо експериментує з матеріалами, втілюючи на полотні свою філософію безмежного самовираження. У нашому інтерв'ю Айжан розповість, як спорт та інші дисципліни вплинули на її бачення і що для неї означає повна свобода в мистецтві.
Як почався Ваш шлях у мистецтві, і що стало головним натхненням, яке змусило Вас обрати саме живопис серед такого розмаїття Ваших талантів?
Мій шлях до мистецтва почався у 2015 році, коли я вперше взяла пензель і полотно. Це прекрасне відчуття, коли ти можеш висловити всі внутрішні емоції на полотні. По маминій лінії всі добре малюють, я, будучи маленькою, завжди милувалася, як малювали тітки; вони оформлювали альбоми фотографіями та малюнками. Тоді я хотіла теж так уміти малювати і в шкільні роки малювала в зошиті. На предметі Мистецтво, я завжди отримувала «5» – це був улюблений предмет. Думаю, тоді і був перший крок до довгого шляху художника. Після закінчення дев’яти класів школи я вступила до коледжу моди, де було два в одному: і малювання, і шиття. Так я і прийшла до шиття, а надихала мене батькова мати, моя бабуся — вона ідеально шила і кроїла. Коли ми їздили до неї на канікули, вона навчала мене шиттю.
Ви з дитинства твердо відстоювали свою індивідуальність, будучи лівшею. Як ця риса характеру — наполегливість і відстоювання свого шляху — проявляється сьогодні у Вашій творчості та стилі?
У дитинстві я малювала в зошитах і займалася оформленням своїх шкільних зошитів. Рідні намагалися перевчити мене на праву руку, щоб я «вписувалася в стандарти» інших школярів. Але я вибрала спорт і малювання. Тоді я не розуміла, куди це мене приведе, я сліпо йшла до своєї мрії.
Ваш шлях включав народні танці, дзюдо, фітнес і дизайн одягу. Як ці нехудожні дисципліни вплинули на Ваше сприйняття форми, композиції чи енергії в живописі?
Я з ранніх пір знала, що якщо прагнути до своїх мрій і діяти, рано чи пізно вони дадуть плоди. Спорт і танці дали мені завзятість і витривалість, а також розуміння того, що успіх не приходить по клацанню, — треба трудитися, щоб чогось досягти. Образи супергероїв на моїх картинах символізують ідею безмежного потенціалу людини і відсутність внутрішніх бар’єрів, адже найчастіше ми самі себе обмежуємо. Дисципліна, отримана завдяки спорту, зіграла ключову роль у моєму становленні та допомогла мені вибрати творчий шлях.
Розкажіть про Ваш бренд Grizzly Guys. Чи перейшли якісь принципи брендингу або елементи стилю з Вашого проєкту зі створення креативного одягу у Ваш художній почерк?
Я завжди хочу втілити свої думки в реальність. Так я виражала себе спочатку в шитті креативних речей, а потім уже і на полотні. Вибравши стиль з епоксидною смолою, я зрозуміла, що це мене зачаровує, — це однозначно моє.
Ви черпаєте натхнення в кінематографі та анімації. Чи є у Вас улюблений режисер, фільм або жанр, який Ви хотіли б "перекласти" з екрана на полотно, і чому?
Улюбленого режисера немає, мої фаворити — компанія Марвел. Я віддаю перевагу фентезі та фільмам, заснованим на реальних подіях. Один з улюблених фільмів — «Пазманський диявол», і цитата з фільму: «Все просто: якщо чогось хочеш, просто зроби це. Всі будуть говорити тобі, що все складно, але насправді все просто». Ця фраза врізалася мені так сильно в мозок, що я живу за цим принципом. І ще один з улюблених фільмів — це «Олександр», він говорив: «Страх потрібно подолати, і ви переможете смерть». І, мабуть, ще один улюблений документальний фільм — це «Секрет». Після перегляду цього фільму я зробила перше своє татуювання з їхнім символом, і це для мене гімн по життю.
Ваш досвід включає курси дубляжу. Як робота з голосом та образом впливає на те, як Ви "бачите" і створюєте характер людини в портреті?
Дубляж допоміг мені краще розуміти людей, за їхніми інтонаціями та мовою. І дивлячись на портрети, ти приблизно уявляєш образ і діалог даного портрета, по його очах і міміці. Також дубляж допоміг у розмовній мові та поставив мені правильну мову. Нас навчали акторській майстерності — це дає можливість виражати свого персонажа і переносити через себе його особистість, перш ніж він з’явиться на полотні.
Які матеріали та техніки Ви віддаєте перевагу використовувати у своїх роботах? Чи є у Вас улюблені прийоми для досягнення потрібного емоційного ефекту?
Я не навчалася цьому професійно, тому у мене немає рамок і правил у цьому плані. Я можу змішати кілька стилів і тим самим додати креативності в картину. Часом, написавши картину, я можу її переробити за своїм натхненням, не знаючи, що з цього вийде. Я даю свободу дій, часом я дивлюся на свої картини і не вірю, що це я зробила своїми руками. А часом думаю, як я так змогла. Тому кожна картина індивідуальна. І другої такої точно не буде.
Як Ви знаходите баланс між створенням картин на замовлення і власними творчими проєктами? Що для Вас означає свобода самовираження і як вона відбивається у Вашому мистецтві?
Думаю, в моїх роботах немає балансу, кожна картина креативна по-своєму. В основному у мене купують вже готові мої картини, максимум замовник може сказати: «Хочу Супермена», і я малюю цього героя, а щодо деталей фону і яким він буде, я вже сама визначаю. Я з тих, хто створює сам, я не можу писати картину під диктовку замовника. Це буду вже не я. Картина втратить родзинку та індивідуальність.
Що є для Вас головним джерелом натхнення в повсякденному житті? І як Ви справляєтеся з творчими викликами або відсутністю мотивації?
Часом бувають такі моменти, коли картина стоїть, і я її відкладаю. І можу почати писати нову. У моменті, коли є натхнення, я продовжую попередню. Намагаюся розвіятися, сходивши до тренажерного залу. Це допомагає почати з новою хвилею картину, буває, приходять нові ідеї, і я допрацьовую картину, і не раз.
Ви брали участь в онлайн-виставці в Музеї Лувр у Парижі. Які емоції Ви відчули, представляючи свої роботи на такому престижному рівні?
Рік тому я про це тільки могла мріяти. Я говорила рідним: «Мої картини будуть у Луврі. І ваші онуки будуть їх споглядати там». Але ось минув рік, і я, продовжуючи малювати і далі жити у своєму побуті… І тут мені підвернулася така можливість, я з радістю погодилася і підготувалася через організаторів W&P gallery.art. Я не відразу усвідомила те, що частково збулася моя мрія. Але коли прийшло усвідомлення, всередині мене «маленька я» пищала і раділа як дитя. Я співпрацюю досі з ними, і в грудні мої дві картини будуть опубліковані в музеї REDDOT у Маямі. Я шалено вдячна організаторам за такий шанс.
Що для Вас є головною цінністю участі в міжнародних конкурсах і виставках, таких як Golden Time Talent, і що Ви шукаєте в діалозі зі світовою аудиторією?
