Скульпторка та авторка-лялькарка Олена Кейдар розпочала свій шлях у мистецтві лише шість років тому, але швидко здобула міжнародне визнання, включаючи престижну нагороду World Talent Award. Її роботи, які часто називають «маніфестами емоційної чутливості», знаходяться в приватних колекціях по всьому світу. У цьому інтерв'ю Олена Кейдар розкриває, як її українське серце керує творчістю, пояснює свій вибір полімерної глини та детально описує процес «оживлення» своїх арт-об'єктів через емоції, позу та жестикуляцію. Художниця також ділиться своїми амбітними планами, які включають перехід до роботи з металом.
Ваш шлях як автора-лялькаря розпочався лише шість років тому з самонавчання. Що стало головною причиною такого пізнього, але стрімкого старту, і як ви прийняли рішення освоїти це складне мистецтво самостійно?
Мій шлях розпочався приблизно шість років тому. Я побачила в одній галереї в Дніпрі дуже красиву ляльку. Вона мені так сподобалася, що захотілося мати таку. Питання не було в тому, щоб її купити, а в тому, що я подумала: я можу зробити таку ж ляльку сама. Я вважаю, що все, що можна зробити руками, я можу робити. Тому я почала шукати інформацію по мережі (YouTube, Pinterest), як це робиться. Купила Fimo — це пластик, з якого я починала. Хоча перша робота була, скажімо, мила, я швидко зрозуміла, що для досягнення високого рівня мені необхідно вивчати анатомію, скелет і череп. Так і почався мій шлях самонавчання.
З якими основними труднощами ви зіткнулися під час освоєння полімерної глини та скульптури?
Труднощі почалися відразу, бо я ніколи не ліпила, тільки в дитячому садочку. Освоювати новий матеріал було складно: треба було зрозуміти, як він поводиться, як його зігнути, доліпити, або, навпаки, зрізати, якщо щось неправильно. Це займало багато часу. Я зрозуміла, що потрібно більше повторювати, вивчати матеріал та анатомію скульптури. Я багато вивчала книжок та матеріалів про те, як створено тіло людини.
Ви родом з Херсона, а живете в Ізраїлі. Як ваше походження і поточне місце проживання впливають на вашу творчість, образи та історії, які ви втілюєте?
Ви знаєте, питання впливу мого походження і проживання не стоїть дуже актуально. Я залишалася, була і завжди буду українкою, і моїй творчості переважатиме українська тема. Ізраїль – це просто моє місце проживання, а серцем і душею я в Україні.
Чому саме полімерна глина стала вашим основним матеріалом? Що дозволяє цей матеріал передати, що, можливо, недоступно іншим технікам?
Після Fimo я перейшла на papier-mâché, спробувала робити роботи з нього. Але це дуже довгий процес: треба клеїти, чекати, щоб воно просохло, потім знову клеїти. Це забирало надто багато часу. Я перепробувала багато різноманітних матеріалів і зрештою зупинилася на полімерній глині Darwi Roc. Вона дуже легка в роботі, гарно шліфується і, що ключове, можна виправляти недоліки. Саме ці якості змусили мене обрати її для своїх робіт.
Як народжується ідея вашої ляльки або арт-об'єкта? Наскільки важлива для вас деталізація, і який елемент у своїх роботах ви вважаєте ключовим для передачі характеру?
Ідея народжується з того, що приходить в голову, яку ляльку я хотіла б створити саме для себе. По-перше, робота повинна подобатись мені, і з цього я починаю. Спочатку я роблю каркас і працюю над анатомією, але найважливіше — передати характер ляльки і її оживити через позу тіла та вираз обличчя. Буває, що концепт змінюється в процесі, бо це творчий процес, і я вважаю, що лялька сама мені каже, якою вона хотіла би бути.
Деталізація для мене дуже важлива, бо це емоція, яку я вкладаю. Характер показує вираз обличчя, її погляд, руки і жести. У мене є і тематичні роботи, де немає анатомічної складової. У цих роботах я вкладаю все те, що у мене на душі, і це можуть бути просто фігури людей у позах, де пророблені кисті рук — я дуже люблю передавати емоції через положення пальців.
Ваші роботи називають «маніфестами емоційної чутливості». Що ви вкладаєте в це поняття, що для вас означає емоційна чутливість у мистецтві, і як ви передаєте її через свої роботи?
Я навіть не знаю, як я передаю емоційність і чутливість в своїх роботах, бо все те, що я проробляю (деталі, ідею), воно просто йде, я просто це роблю, і так воно виходить. Найважливіше для мене – це емоція і концепція, які я закладаю в свою роботу. Кожен новий арт-об’єкт або лялька повинен передати частину мого творчого мислення, мого емоційного стану, бо коли я працюю над роботою, я знаходжусь в такому емоційному підйомі, що він передається, звісно, в мою роботу, і дуже класно, що люди це відчувають.
Як ви вважаєте, що робить ваші роботи унікальними і приваблює колекціонерів з усього світу?
Мої ляльки красиві, а лялька – це дуже яскравий, цікавий і красивий елемент інтер’єрного декору. У мене є будуарні ляльки, в котрих гнуться ручки, ніжки, і їх можна посадити в будь-яку позу. Я використовую дорогоцінні тканини, мереживо, стрази, прикраси, роблю зачіски. По суті, можна сказати, що лялька – це витвір мистецтва, як і картина.
Ви є володарем нагород престижної виставки World Talent Award Golden Time Talent (2023 і 2025 рр.) в Лондоні. Що ці міжнародні перемоги означають для вас і вашого статусу в арт-спільноті?
Мої нагороди на таких міжнародних виставках, як World Talent Award, визнають мої зусилля і самовідданість. Це підвищує мою актуальність у світі мистецтва та створює нові можливості для розвитку. Мені дуже цікаво представляти свої роботи на таких виставках і, звісно, спілкуватися з іншими людьми, які створюють мистецтво краси.
Ви успішно провели персональні виставки в Ізраїлі. Як ізраїльська публіка сприймає ваше мистецтво, і які відмінності ви бачите між сприйняттям ваших робіт на виставках і в приватних колекціях?
Ізраїльська публіка полюбляє мої роботи, моїх ляльок, і приймає їх, як би сказати, на ура. Сприйняття на виставках відрізняється від приватних колекцій, які вносять інтимності та естетики для власника тієї роботи, яку він придбав.
Ваші роботи знаходяться в приватних колекціях по всьому світу (Україна, Ізраїль, Італія, США). Як це — знати, що ваш емоційний посил знаходить відгук у таких різних культурах?
Знання, що мої роботи знаходять відгук в різних країнах, культурах, надихає мене на подальші пошуки та експерименти, на мій розвиток. Це свідчить про універсальність емоцій, які я намагаюсь передати, сказати моїми роботами те, що у мене в душі.
Які ваші найближчі творчі плани? Чи є нові теми або більш масштабні проекти, які ви хотіли б реалізувати в ляльковому мистецтві або скульптурі?
Плани, звісно, є. Зараз я закінчила проєкт, над яким працювала для Grand Final. У мене вже є ідея і концепція нової роботи — це серія ляльок. Ідея – це штучний інтелект плюс людина. Побачимо, можливо, я її привезу на виставку, яка буде в наступному році. Крім того, у мене є ідея освоїти нову техніку взагалі, це буде не глина. Я хочу спробувати творити скульптури із заліза. Ну, задумка така є.
Яку пораду ви можете дати початківцям-художникам, які освоюють мистецтво без формальної освіти?
Моя порада початківцям: треба вивчати дуже багато матеріалу і знайомитись з різними прикладними матеріалами, пробувати їх і шукати той, який вам до душі.
