Калі Карім — унікальний приклад того, як можна поєднувати в собі, здавалося б, непоєднувані таланти. У свої юні роки він вже встиг отримати чорний пояс із карате, освоїти національний інструмент домбру, досягти успіхів у шахах і знайшов свою мову в живописі. Ми поговорили з Карімом про його шлях, дисципліну і про те, як йому вдається знаходити баланс між такою кількістю захоплень.
Калі, Ви кажете, що малюєте, щоб виражати свої емоції. Як Ви зрозуміли, що пензлі та фарби — це найкращий спосіб розповісти про те, що у Вас всередині?
Я зрозумів, що фарби та пензлі — найкращий спосіб розповісти про свої почуття, тому що не все можна висловити словами. Іноді слова не передають того, що відчуваєш усередині. Коли беру пензель, колір та лінії самі починають показувати настрій — радість, тривогу, натхнення чи сум. Кожна картина виходить як шматочок моєї душі, і це допомагає мені говорити з людьми без слів.
У Вас багато захоплень: малювання, музика, карате та шахи. Яке з них Вам подобається найбільше просто зараз, і чому?
Зараз найбільше мене захоплює карате. Цей спорт дає не лише силу, а й впевненість у собі, вчить терпінню та дисципліні. Мені подобається відчувати, як з кожним тренуванням я стаю сильнішим, і розуміти, що можу захистити себе та друзів, якщо потрібно.
Ви граєте на домбрі. Що приходить до Вас першим: нова мелодія, яка надихає на картину, чи нова картина, яка "звучить" у Вас у голові?
Найчастіше спочатку приходить мелодія на домбрі. Я починаю її грати, і в голові з’являється образ картини — кольори, лінії, настрій. Іноді буває навпаки: бачу в голові малюнок, і тоді намагаюся підібрати музику, яка йому пасує. Музика і малювання для мене пов’язані: одне надихає інше.
Ви отримали чорний пояс із карате. Який найважливіший урок, окрім ударів та захисту, дав Вам цей спорт?
Найголовніше, чого навчило карате, — це повага і самоконтроль. Ти розумієш, що сила не для того, щоб нападати чи злитися, а для того, щоб володіти собою і вміти вчасно зупинитися. Це допомагає і у спорті, і у звичайному житті.
Мистецтво, музика, спорт — усе вимагає часу. Як Ви плануєте свій день, щоб встигати розвиватися в усіх цих напрямках?
Я намагаюся правильно розподіляти час: вранці школа та уроки, вдень тренування з карате або музика, ввечері намагаюся помалювати чи пограти в шахи. Іноді доводиться жертвувати іграми чи телефоном, щоб усе встигнути. Головне — не відкладати справи на потім і пам’ятати про відпочинок, щоб не перегоріти.
Ви граєте в шахи. Чи допомагає Вам уміння думати на кілька ходів наперед, коли Ви починаєте новий, великий малюнок чи картину?
Шахи дуже допомагають мені у творчості. Вони вчать прораховувати кроки наперед, думати про те, що буде далі. Коли я починаю велику картину, я також планую її поетапно: де розмістити головні деталі, які кольори підійдуть, як усе поєднати в одну історію.
Коли Вам важко або щось не виходить, наприклад, у малюванні, що допомагає Вам не здаватися?
Коли щось не виходить, я намагаюся не здаватися. Якщо злюся чи втомлююся, роблю паузу, відволікаюся на щось інше, а потім повертаюся з новими силами. Дуже допомагають підтримка батьків та поради тренерів. Вони нагадують, що невдачі бувають у всіх, головне — продовжувати.
Ваші близькі — це Ваша опора. Що найцінніше вони зробили, щоб допомогти Вам стати таким успішним?
Найцінніше, що зробили мої близькі, — це підтримка і віра в мене. Навіть якщо щось не виходило, вони не казали: «Кидай», а навпаки — підбадьорювали та допомагали. Ця підтримка надає мені впевненості та мотивує йти далі.
Що для Вас означає "повага" у спілкуванні з іншими людьми та у Вашому житті? Як вона допомагає Вам бути кращим?
Для мене повага — це вміння слухати інших і не принижувати нікого, навіть якщо не згоден із ним. У карате нас вчать поважати суперника, тренера, себе та інших людей. Без поваги неможливо побудувати дружбу, працювати в команді чи стати справжнім спортсменом.
Якби Ви могли дати лише одну пораду своїм одноліткам, які бояться розпочати нову справу, що б Ви їм сказали?
