Lev Arstein — диригент, засновник і багаторічний керівник Молодіжного симфонічного оркестру Ізраїлю, який присвятив своє життя музичному вихованню молодих талантів. У цьому інтерв'ю Лев Арштейн ділиться своїми думками про музику, педагогіку та професійний шлях.
Ви народилися в Україні, здобули освіту в Харківській Академії мистецтв та Музично-педагогічній Академії ім. Гнесіних. Як цей академічний досвід вплинув на Ваше становлення як диригента та педагога?
Мій академічний досвід заклав основу наукових і професійних критеріїв — моїх особистих, а також у формуванні молодих музикантів (моїх учнів). У процесі навчання (спочатку в консерваторії, а потім в аспірантурі) була вибудувана лінія творчо-педагогічного процесу, яка включала:
Здобуття глибоких знань (історичних та академічних), аналіз процесу розвитку.
Постановку своїх цілей, що відповідають часу та місцю творчості.
Поповнення необхідних знань і навичок у суміжних напрямках (педагогіка, психологія, виконавство), що сприяють реалізації поставлених цілей. Усе це — шлях, результатом якого є успіх.
У музичному процесі найголовнішим я вважаю щиру, правдиву, довірливу передачу емоційного стану і думки. В основі цього лежить:
– Здоровий глузд (без нього фіаско);
– Серце та щирі переживання (без цього ти машина);
– Технічний ресурс та глибокі знання (без цього ти дилетант).
Що є найважливішим у творчому музичному процесі?
З якими професійними викликами Ви зіткнулися в процесі адаптації в новій країні?
Насамперед, це був мовний бар’єр, який обмежував розкриття професійних завдань. Як відомо, Ізраїль — країна емігрантів. До складу оркестру, який я сформував, увійшли діти, які приїхали з Росії, України, Німеччини, Іспанії, Франції, Італії та інших країн. Необхідно було не тільки поставити професійні завдання, а й зуміти пояснити це оркестру, який на першому етапі не мав єдиної мови спілкування.
Які зі своїх досягнень Ви вважаєте найбільш значущими?
Серед своїх головних досягнень я, безумовно, виділяю той факт, що довелося стояти біля витоків створення трьох оркестрів — це водночас і відповідально, і приємно. Окремою, дуже хвилюючою подією є виконання музичних прем’єр. Крім того, концертні виступи, в яких ти представляєш країну — а це наші гастрольні тури у Великій Британії, Голландії, Бельгії, Німеччині, Росії, Україні, Казахстані, Польщі — завжди лягають великим морально-професійним тягарем. Однак, найбільшою нагородою є учні, які не просто відбулися, а й самі стали професійними музикантами, диригентами та організаторами міжнародних музичних проєктів.
У 1994 році Ви заснували Молодіжний симфонічний оркестр і керували ним 25 років. Що стало головною мотивацією для створення цього колективу?
Величезна кількість талановитої молоді, яка була відкрита до музично-професійної роботи. У момент Великої Алії (1990–1995 роки) до Ізраїлю приїхала велика кількість молоді, яка серйозно займалася музичним виконавством у країнах походження. Це була, можливо для багатьох, єдина платформа, на якій вони почувалися впевнено. І, як виявилося, оркестр — це те, що згодом сприяло становленню їх як особистостей, і багато хто зайняв гідне місце у численних професійних оркестрах і музичних проєктах.
Оркестр провів понад 700 концертів і випустив 5 альбомів. Яку з цих робіт Ви вважаєте найважливішою з точки зору популяризації музичного мистецтва?
Щороку, окрім постійних концертів, ми проводимо з оркестром КОНЦЕРТ РОКУ, і це завжди хвилює. Нашою головною метою завжди було популяризувати музичне мистецтво на найвищому професійному рівні.
Ви регулярно проводили гастрольні тури в Європі. Як закордонні поїздки та виступи впливали на професійне зростання та світогляд молодих музикантів?
Будь-який гастрольний тур — це професійна відповідальність і велика праця. Коли оркестр долає ці виклики — він зростає. Однією з ВАЖЛИВИХ цілей будь-якого гастрольного туру є — якнайкраще представити оркестр, професійний рівень виконання і, зрештою, країну.
Розкажіть про процес створення унікальної програми, що об'єднала музику Близького Сходу, Балкан та Південної Америки. У чому полягала складність цього завдання?
Це було дуже складне завдання (музична культура країн Близького Сходу, Балканського півострова, Європейських країн, країн Південної Америки). Але було величезне бажання показати, що ми можемо і хочемо слухати, знати, виконувати. А отже, й пізнавати одне одного.
Уся Ваша діяльність присвячена музичному вихованню молоді. Якою, на Вашу думку, є головна місія музичного педагога у XXI столітті?
Основна місія музичного педагога — допомогти підростаючому поколінню розкрити свій внутрішній світ і дати для цього всі інструменти.
З 2019 року Ви очолюєте центр та оркестр «АТІД». Які нові цілі або напрями роботи Ви поставили перед собою та молодими музикантами в рамках цього проєкту?
Ви виступаєте як запрошений диригент у різних країнах. Чим відрізняється робота з європейськими оркестрами від роботи з ізраїльськими молодіжними колективами?
Коли ти приїжджаєш працювати запрошеним диригентом — ти повинен за лічені хвилини привернути до себе оркестр і переконати його вірити тобі беззастережно. А зі своїм постійним оркестром цей процес просто передається з покоління в покоління.
Що б Ви порадили юним виконавцям, які тільки починають свій шлях до вершин професійного музичного мистецтва?
Я б порадив юним виконавцям: Любіть те, що ви робите, і робіть те, що ви любите.
У процесі роботи життєво важливо знати відповіді на три ключові запитання:
– ЩО ти хочеш створити (твоя мета);
– ЯК ти маєш це зробити (твої методи);
-НАСКІЛЬКИ СИЛЬНО ти цього прагнеш (твоя мотивація).
І, звісно, завжди пам’ятайте про зв’язок часів: Майбутнє професійного музиканта лежить у його минулому; його минуле живе в сьогоденні; а сьогодення він зобов’язаний перетворити на своє майбутнє.
