Расул Мукаєв — музикант, актор і контент-мейкер, який живе і навчається в Лос-Анджелесі. Він віртуозно поєднує гру на традиційній казахській домбрі з сучасним фінгерстайлом на гітарі, прагнучи познайомити світову аудиторію з багатою культурою своєї батьківщини. Про шлях до успіху, цінності та плани — у нашому інтерв'ю.
Розкажіть, як ви почали займатися музикою в дитинстві. Що або хто став вашим головним джерелом натхнення?
Я виріс у Казахстані, де музика — частина повсякденного життя. Найсильнішим враженням у дитинстві був звук домбри на сімейних святах і концертах — він ніби «говорив» зі мною. Мене надихали і національні кюї, і сучасні мелодії, і саме це поєднання підштовхнуло мене до занять музикою: я хотів зберігати традиції і водночас шукати своє сучасне звучання. Перші виступи були шкільними — я швидко зрозумів, що сцена для мене природна.
Ви граєте на кількох інструментах. Який із них був першим, і як ви освоїли гру на традиційній казахській домбрі?
Першою була домбра — з неї почався мій шлях і почуття зв’язку з культурою. Пізніше я додав фортепіано, щоб глибше зрозуміти гармонію та розвинути слух, а потім — гітару, яка дала свободу в аранжуваннях і роботі з популярним репертуаром. Домбру освоював через розбір класичних кюїв та систематичну техніку. Зараз я свідомо змішую домбру з гітарою і піаніно, щоб показати традиційний тембр у сучасній подачі.
У вашій творчості ви поєднуєте музику, акторську майстерність та цифровий контент. Що стало поштовхом до створення саме такого багатогранного підходу?
Мені завжди було тісно в одній формі. Я бачу музику як історію, яку посилюють акторська подача та візуальна мова. Цифрові платформи дозволяють донести цю історію до світової аудиторії: короткі формати, кліпове мислення, живі виступи — все це допомагає будувати міст між культурами та поколіннями. Тому я і розвиваюся відразу в кількох напрямках.
Ваша місія — познайомити світ із казахською культурою. Які особливості та цінності ви вважаєте найбільш важливим передати через свою творчість?
Свобода і «подих степу», повага до предків, сила духу та імпровізаційна природа кюїв — це те, що я несу у своїх виступах. Мені важливо, щоб слухач відчув, що традиційна музика може звучати сучасно та емоційно, не втрачаючи коріння. Через творчість я хочу показати, що національна ідентичність і глобальна сцена не суперечать, а доповнюють одна одну.
Ви створюєте свої аранжування та кавери. Як ви вибираєте пісні, і що для вас важливіше — передати дух оригіналу чи додати щось нове від себе?
Вибираю ті теми, до яких є особистий відгук — саундтреки та мелодії, де є простір для ідеї. Спочатку зберігаю «ядро» оригіналу — мелодію та настрій, — а потім додаю своє: фактуру, ритміку, елементи фінгерстайлу, тембр домбри. Для мене ідеал — коли слухач впізнає твір, але чує його по-новому.
Ви також викладаєте гру на гітарі. Що вас мотивує ділитися своїми знаннями і як це допомагає вам рости як музиканту?
Мені подобається бачити, як в учня «загоряються очі», коли у нього починає виходити. Пояснюючи техніку і музикальність, я сам структурурую знання, росту в методиці та сценічній подачі. Часто учням допомагав подолати страх сцени: ми розбираємо дихання, увагу до тіла та маленькі «перемоги» — це ж допомагає і мені як виконавцю та актору.
Ви досягли вражаючих результатів на конкурсах, таких як Golden Time Talent та Charleston International Music Competition. Яке з цих досягнень стало для вас найбільш значущим і чому?
Кожен конкурс має свою цінність, але Charleston International Music Competition став важливою віхою: моє ім’я потрапило в публікації NBC та AP News, що дало міжнародне підтвердження моєї діяльності. Це посилило довіру до мого портфоліо і показало, що моя робота резонує за межами моєї країни. Golden Time Talent 2023 дав корисний зворотний зв’язок та розуміння, як подавати себе для широкої аудиторії. Сумарно ці віхи сформували впевненість і наступний крок.
Виступ на America’s Top Hitmaker — це великий крок. Які емоції ви відчували на сцені і що цей досвід дав вам?
Це був сильний емоційний досвід: одночасно хвилювання та почуття відповідальності. Я сприймав сцену як шанс представити не лише себе, а й свою культуру. Проєкт дав мені впевненість, навички роботи з камерою та темпом виступу, і розуміння, як керувати увагою глядача в телевізійному форматі.
Які у вас плани на найближче майбутнє? Чи є у вас ідеї для нових проєктів, які об'єднають усі ваші таланти?
Готую мініальбом/EP, де поєднуються домбра + гітара + кінематографічна гармонія. Паралельно хочу запустити англомовний YouTube-цикл про казахські теми («що таке кюй» у сучасному прочитанні) та серію лайв-перформансів у ЛА. Також планую участь в онлайн-конкурсі та Гранд Фіналі, щоб закріпити міжнародне визнання.
Ви живете і навчаєтеся в Лос-Анджелесі. Як американська культура впливає на вашу творчість і чи допомагає вона вам знайти нові підходи до просування казахської культури?
Лос Анжелес — це місце, де різні культури природно зустрічаються. Тут я навчаюся production-підходу, стандартам індустрії та колабораціям «через жанри». Це допомагає мені упаковувати казахський матеріал так, щоб він звучав переконливо для світової аудиторії — від майданчика до цифрових форматів.
Як дисципліна, яку ви отримали завдяки заняттям тхеквондо, допомагає вам в акторській кар'єрі? Чи є якісь конкретні навички, які ви перенесли з одного виду діяльності в інший?
Тхеквондо дало дисципліну, контроль тіла і дихання, вміння тримати фокус під тиском. Ці навички безпосередньо переходять в акторство: пластика, робота з імпульсом, сценічна увага. Навіть хореографія бойових сцен і відчуття ритму руху виявляються дуже корисними перед камерою.
Ви згадали про свій шлях до успіху. З якими основними труднощами ви стикалися як молодий артист, і що допомогло вам їх подолати?
Переїзд і старт у новому середовищі, сумніви та необхідність вибудувати себе заново. Мене виручали режим та маленькі щоденні кроки: техніка, репетиції, аналіз. Підтримка сім’ї та віра в місію — представляти культуру на світовому рівні — допомогли тримати курс і не здаватися.
Якби ви могли співпрацювати з будь-яким артистом у світі — музикантом, актором чи режисером — хто б це був і який проєкт ви б із ним створили?
Мріяв би попрацювати з Hans Zimmer, щоб поєднати тембр домбри та оркестрове кіно-звучання. Серед виконавців — із колективами, які будують мости між традицією та сучасністю (наприклад, формати а-ля Silkroad Ensemble). Хотілося б створити проєкт, де казахська мелодика розкривається через велику міжнародну постановку.
