Зустрічайте Анну Арден — артистку, чия історія починається з дитинства, наповненого музикою. З рідкісним голосом контральто, вона не просто виконує пісні — вона творить, пише, знімає і монтує, створюючи цілі світи зі звуку та образів. Від головних концертних залів України до сцен в Австрії, Франції та Лондоні — її шлях надихає і доводить, що талант, помножений на наполегливість, здатний підкорити серця по всьому світу. У цьому інтерв'ю Анна відверто розповідає про свій унікальний голос, вплив улюблених артистів, створення першої пісні в 10 років і про те, як її дитячі мрії про кіно і театр переплелися з великою сценою.
Ваш шлях у музиці розпочався дуже рано, з Великого дитячого хору Українського радіо. Як цей досвід сформував вас як артиста?
Насправді, навіть ще раніше. У 5 років мене віддали в музичну школу на фортепіанний відділ, хоча я і не пам’ятаю, коли почала співати. Моя мама говорила, що я співала навіть уві сні.
У 12 років мене прийняли до Великого дитячого хору Національної радіокомпанії України, де я відразу ж увійшла до концертного складу і пізніше стала солісткою. Я дуже вдячна художнім керівникам і диригентам цього хору за підтримку, за передані знання та безцінний внесок. Цей досвід сформував мене як артиста і прищепив стійкість до різних ситуацій на сцені. Ми виступали на головних концертних майданчиках країни, брали участь у телеконцертах і музичних передачах, записували пісні для золотого фонду Українського радіо, а також гастролювали по Франції та Україні.
У мене ніколи не було жодного сумніву в тому, ким я хочу бути. Тому я пішла навчатися музиці в Інститут мистецтв і закінчила магістратуру з вокалу.
Ви володієте рідкісним голосом — контральто. Розкажіть, як ви зрозуміли унікальність свого голосу і як це вплинуло на вибір вашого стилю?
Розкрити унікальність мого голосу мені допомогли керівники дитячого хору радіо, саме там я усвідомила всю палітру свого низького тембру. Також з дитинства я любила слухати рок-групи з чоловічим вокалом, наприклад, «Океан Ельзи» та багато інших. Мені завжди було набагато простіше заспівати пісні саме подібного до мого діапазону. Прикладом для наслідування із жіночих низьких голосів у дитинстві для мене була Раїса Кириченко. Я обожнювала слухати по національному радіо її пісню «Козачка» і з задоволенням підспівувала їй.
У 10 років ви написали свою першу пісню. Що вас надихнуло? Як це — почути свою пісню по Українському Національному Радіо через роки?
Я дуже любила дивитися героїчні серіали та мультфільми в дитинстві. Саме під впливом одного з них мені й спала на думку моя пісня «Зоряні воїни». Усі мої подружки співали цю пісню, коли ми гуляли у дворі.
15 років потому я подумала: а чому б і ні? Чому я не можу злегка переробити і видозмінити свою дитячу пісню та випустити її у світ? Особливо, коли я бачила, який фідбек вона приносить. На жаль, у світі за цей час, поки ми виросли, багато чого змінилося, і ця пісня стала вже не лише про фантастичних героїв та узагальнене поняття героїзму, а й про наших захисників, воїнів, героїв — як один великий образ усього українського народу, який не здається і не зламається під впливом приходу у наш світ темних сил.
Моя перша прем’єра на радіо відбулася у 2016 році. Здавалося, ніби світ на секунду зупинився, коли я опинилася в студії Національного радіо України і коли мою першу пісню запустили в ефір. Мабуть, це найголовніше, чого хоче будь-який автор і виконавець, — щоб їхню музику почув світ.
Ви не лише співаєте, а й самі знімаєте, і монтуєте кліпи, створюєте фентезі-відео. Що для вас важливіше: музика чи візуальна складова? І як ви поєднуєте ці два аспекти?
З виходом моєї першої пісні «Містичне Кохання» я відкрила свій YouTube-канал, для якого ми з друзями знімали мені як різні фентезі-відео, так і звичайні блогерські ролики, а також відео для моїх музичних кліпів. Я навчилася монтувати відео сама і весь монтаж я завжди роблю самостійно.
Напевно, тут зіграла роль моя любов до фільмів та кінематографу, тому мені завжди хотілося зробити з будь-якого відео — красиву картинку. Я максималіст за своєю натурою. Колись мені навіть сказали: «Ми не в Голлівуді, не варто так старатися». Але я не можу інакше. Я хочу зробити цей «Голлівуд», і на менше я не згодна. Звичайно, мені, як музиканту, музика, мабуть, важливіша, але як естету, без красивої «палітри» ця «картина» не гратиме усіма барвами.
Пісня «Містичне Кохання» стала вашою першою авторською роботою. Розкажіть про неї докладніше: про що вона, як створювалася, і яке місце займає у вашому серці зараз?
Варто сказати, що «Містичне Кохання» — моя перша серйозна робота, яка народилася в період розбитого серця. Але вона не про біль, вона про ті почуття, які, на жаль, не вдалося зберегти, але які я увічнила у пам’яті та в історії зі щасливим кінцем. Так, як я б хотіла, щоб це було в реальному житті. Оскільки я люблю фантазувати перед сном, я продумую цілі сюжети тих чи інших ситуацій у житті — як би воно могло бути, якби… Тому і пісні про кохання в мене живуть немов у паралельному світі, де все навпаки і де є хепі-енд.
Ваша музика в стилі поп-рок. Які українські та світові артисти або групи мали найбільший вплив на вашу творчість?
Усіх не перерахувати, але найбільший вплив, мабуть, справила українська група «НеАнгели» через схожі з моїм тембри голосів Віки та Слави. Завжди приємно знаходити в артистах щось собі подібне. А також ліричні рок-балади групи «Scorpions» стали головними відгомонами у моїй музиці.
Ви виступали на багатьох майданчиках, від головних сцен України до концертів в Австрії, Франції та Лондоні. Який виступ запам'ятався вам найбільше і чому?
Складно сказати. Кожен із них запам’ятався мені по-своєму, по-особливому. Наприклад, в Австрії я з особливим трепетним почуттям слухала, як мій голос розливається у соборі, де працював сам Гайдн, коли я сольно виступала на католицькій месі. Для мене було особливою честю виступати у такому історичному місці.
Або коли я співала у складі австрійського хору в шоу мюзиклів «Musicalstars in Steinbruch» перед багатотисячною аудиторією на сцені в кам’яному кар’єрі просто неба і вперше почула, як артисти один одному говорять «toi-toi-toi», що означає щось на кшталт нашого «ні пуху, ні пера».
У Франції мене вразило, з яким задоволенням люди слухали українські пісні, коли я виступала там у складі мого дитячого хору в 15 років. Ну а Лондон завжди був моїм містом-мрії. І це було щось феєричне, коли у 2023 році я вперше потрапила до цього міста — і одразу на сцену театру «Марілебон», щоб взяти участь у фестивалі-конкурсі Golden Time Talent. Як то кажуть — «з корабля на бал».
Ви — переможець і призер міжнародних конкурсів. Наскільки важливі для вас такі досягнення і як вони мотивують вас рухатися далі?
Для кожного артиста важливе визнання його таланту — чи то любов фанатів, чи то оцінка журі на міжнародних конкурсах.
Талант і вміння себе тримати на сцені не дорівнюють успіху та визнанню, важливим є відгук аудиторії, для кого артист творить. Адже кожен артист мріє, що він рано чи пізно знайде свого слухача, читача, поціновувача, а не кане в Лету, розчиняючись у тиші Всесвіту. Саме це рухає мною, як і багатьма іншими, — пошук своїх людей по духу, у серцях яких відгукнуться мої пісні.
Як виступи за кордоном допомагають вам донести українську культуру і музику до світової аудиторії?
Завдяки моїм пісням я знайомлю весь світ із нашою культурою — із дивовижним новим світом для людей, які, можливо, навіть нічого не знали до пуття про Україну раніше. Їм цікаво все нове, вони тягнуться до цього з цікавістю, не маючи уявлення, що й у нас існує ціла маса різноманітних жанрів у музиці, які за своїм рівнем та якістю нічим не поступаються світовим стандартам. Саме цей процес викликає у мене почуття глибокого задоволення та щастя, адже я є амбасадором сучасної української музики.
Крім співу, ви берете активну участь у театральних проєктах, працювали в оперному хорі. Як акторський досвід допомагає вам у музичній кар'єрі?
Я обожнюю акторську майстерність, насправді. Перевтілюватися в ту чи іншу роль для мене не складало труднощів ще з самого дитинства, оскільки музичне виконання того чи іншого твору — це не лише хороший вокал або хороша гра на інструменті, а й відмінно донесений до аудиторії художній образ.
Робота в оперному хорі принесла мені не лише вокальний розвиток, а й розвинула мої акторські здібності завдяки участі в мізансценах і драматургії тієї чи іншої опери.
Також, коли я працювала організатором концертів для дітей, через мою любов до французьких мюзиклів, я робила постановки цих мюзиклів з дітьми, виступаючи вже не лише як вокальний коуч, а й як режисер-постановник, декоратор, а завдяки моєму захопленню письменством — ще й як сценарист. Я сама грала невеликі ролі та співала у цих же мюзиклах. Тому мені зовсім не важко продумати і свій особистий концертний номер, свій костюм для виступу, образ і драматургію.
Ваше захоплення фентезі, поезією та прозою, а також створенням образів. Як ці хобі переплітаються з вашою музичною та сценічною діяльністю?
