Сьогодні ми розмовляємо з митцем Ігорем Тушиним, чий творчий шлях — це справжній калейдоскоп технік та матеріалів. Від традиційного живопису та карикатури до монументальних робіт із бетону — його мистецтво вражає своєю багатогранністю та постійним прагненням до експериментів. У цьому інтерв'ю ми дізнаємося, як вплив батька-художника, роки наполегливої праці та нездоланна допитливість сформували унікальний стиль митця, який сміливо поєднує різні світи — від ніжних акварельних ескізів до міцних бетонних скульптур.
Ігоре, ваші ранні роки, особливо вплив батька-художника, явно заклали фундамент вашої творчої особистості. Розкажіть про ваші найяскравіші спогади про "перші шедеври". Як батьки реагували на вашу ранню творчість, і які моменти в дитинстві закріпили вашу пристрасть до малювання?
З дитинства мною керувала допитливість. Доступ до матеріалів та інструментів був постійним, і це дозволяло мені здійснювати перші досліди в живописі. Найяскравіші спогади — це посмішка батьків та любов в їхніх очах, які були для мене найвищою нагородою за творчість. Відсутність заборон у виборі стилю та техніки виконання малюнків — це головна заслуга мого батька, який заклав фундамент моєї творчої особистості.
Ви згадали, що малювали "завжди" — вдома, в дитячому садку, в школі, в армії. Як змінювався ваш стиль чи підхід до малювання на різних етапах життя?
На мій погляд, зміна стилю чи підходу до малювання залежить від того, що ти бачиш і зберігаєш у пам’яті. У моєму випадку це були документальні фільми про Сальвадора Далі, альбоми з репродукціями старих майстрів, ілюстрації дитячих книжок, афіші кінотеатрів та мальовані мультфільми. Усе, що тішило око і змушувало інтерпретувати улюблене фарбами та кольоровими олівцями.
Ви називаєте себе "невиправним експериментатором". Які з технік ви вважаєте найскладнішими або, навпаки, найбільш надихаючими, і чому?
Так, це правда… Я завжди, як учень, перебуваю в процесі навчання. Найскладнішою і, як не дивно, улюбленою технікою вважаю акварель. Вона дає мені безмежне натхнення та безгранічні можливості. Тому всі мої проєкти я розробляю саме в акварелі.
Розкажіть докладніше про ваш досвід карикатуриста. Що вас приваблювало в цьому жанрі, і які теми ви найчастіше зачіпали у своїх роботах?
Мій досвід — це вміння швидко вловлювати суть події та знаходити відповідну метафору чи символ, щоб виразити свою думку. Іронія та почуття гумору були моїми головними інструментами, які допомагали висміювати недоліки, абсурдність та несправедливість у гострий, але зрозумілий людям спосіб. У цьому жанрі я любив зачіпати теми спорту, політики та екології. Заохотити до сміху складніше, ніж примусити плакати. Помічати всюди смішне і бачити в ньому серйозні речі, щоб потім показати це людям — це те, що вело мене дорогою карикатуризму.
Як участь у міжнародних конкурсах карикатури вплинула на ваше бачення мистецтва та подальшу творчість?
Мене переповнювало почуття глибокої поваги до робіт знаних митців. Натхнення від усвідомлення, що моя праця також знаходиться серед робіт дипломованих художників, давало відчуття, що все можливо!
Ви зазначили, що 90-ті роки були плідним етапом завдяки приватним урокам. Які уроки ви отримали від визнаних майстрів, і як вони сформували ваш стиль?
Приватні уроки допомогли мені опанувати основи академічного малюнка: поняття композиції, перспективи та світлотіні. Загалом, це був ефективний спосіб швидко покращити свої навички, знайти свій унікальний стиль та отримати всі необхідні знання для подальшого розвитку як художника.
Що для вас означають "самоосвіта та праця" в контексті вашого творчого розвитку?
Самоосвіта та праця є для мене ключовими елементами концепції безперервної освіти. Це усвідомлена та цілеспрямована стратегія особистого і професійного розвитку. Вона дозволяє мені залишатися конкурентоспроможним та адаптуватися до нових викликів. Гадаю, що самоосвіта не обмежується певним часовим проміжком, а є довічним процесом, що забезпечує постійний розвиток.
Розкажіть про свої перші виставки в рідному місті. Які почуття ви відчували, представляючи свої роботи публіці, і якою була реакція?
Перші виставки — це справжній вир почуттів: тремтіння, хвилювання, адреналін від внутрішнього творчого підйому. У моїй першій виставці “Осіння палітра” брали участь 36 дипломованих фахівців, а моя картина “Чаплін” була оголошена організаторами найкращою картиною цілої виставки.
Перехід до арт-бетонного мистецтва з початку 2000-х — це досить незвичайний шлях для художника. Що саме привабило вас у роботі з бетоном як з матеріалом для творчості?
Почуття експериментатора та цікавість підштовхнули мене до спроби розширити горизонти. І виявилося, що мої враження та думки можна втілювати й у скульптури. Вони мають форми, яких можна доторкнутися.
Які основні виклики та переваги роботи з арт-бетоном?
Це був як виклик самому собі. Я можу навести приклад створення Казкової домівочки для Селища Тролів. Спочатку я малюю Троля як господаря дому, а потім створюю для нього житло. Готую контрольний ескіз, потім технічний ескіз (конструкція, розміри…). Далі йдуть фундамент, зварна металева конструкція, обтягнута сіткою, і починається основний етап роботи — різьблення по сирому бетону. Після цього — застигання, висихання та фарбування. Ось, якщо коротко, як це відбувається.
Ваш шлях справді вражає своєю багатогранністю. Як такий різноманітний досвід у різних техніках і матеріалах вплинув на ваше загальне художнє бачення?
