Алія Боднар — художниця, чия творчість пронизана глибоким сенсом та щирістю. Її шлях у мистецтві був тернистим, але саме пережиті труднощі загострили її чутливість до світу, подарувавши унікальний голос у живописі. Від запаху олійних фарб у дитинстві до благодійних майстер-класів у Великій Британії — ось 18 фактів, які допоможуть краще зрозуміти цю дивовижну мисткиню.
Географія душі
Алія народилася в Сургуті, провела дитинство в Ташкенті, а потім понад 30 років жила в Чернівцях, місті з австро-угорською архітектурою. Саме воно навчило її сприймати архітектуру як свідка часу.
Перші кроки у творчості
Її перший дитячий спогад про творчість пов’язаний із запахом олійних фарб у майстерні дідуся та малюнками коней у її шкільних зошитах. Вже тоді вона відчувала, що світ можна зрозуміти через форму та колір.
Несподіваний поворот
Попри ранню любов до мистецтва, Алія здобула освіту у сфері управління та 18 років працювала маркетологом. Цей досвід навчив її бачити стратегію в хаосі, що тепер допомагає їй будувати кар’єру художниці.
Повернення до живопису
Повернення до живопису відбулося не від нудьги, а від болю. Інсульти, онкологія, війна, еміграція — все це не зламало її, а лише загострило чутливість до світу, ставши потужним каталізатором для творчості.
Вибір акварелі
Алія обрала акварель, тому що для неї вона, як і життя, невловима, непередбачувана та чесна. Художниця вірить, що акварель не можна повністю контролювати, але їй можна довіритися.
Непохитні принципи
Її внутрішній компас — це справедливість та щирість. Алія не може робити “як у всіх” і ніколи не піде на компроміс зі своїми переконаннями.
Діалог крізь століття
лія не просто малює “красу”. Її цікавить контраст між швидкоплинністю сучасності та стійкістю архітектурної спадщини. Її картини — це діалог між епохами, світом та людиною, яка його бачить.
Заклик до паузи
Якби Алія могла передати одну думку глядачеві, це була б така: “Світ вимагає від нас швидкості, а мистецтво вчить зупинятися.” У її картинах є ця пауза — місце для дихання.
Новий дім, нові можливості
12 лютого 2024 року Алія переїхала до Великої Британії і тепер живе в графстві Кент. Ці землі стали для неї не просто новим домом, а простором відновлення та зростання.
Створення арт-спільноти Castalia
Алія починає формувати арт-спільноту Castalia — як тихий притулок для художників, які шукають силу в сенсі та чесності. Її мета — допомагати іншим йти своїм арт-шляхом, не озираючись на галас і тренди.
Перехід до професійної кар'єри
Алія активно займається живописом з 2021 року, однак довгий час сприймала це як рефлексію та самовираження. Лише з переїздом до Великої Британії у 2024 році вона прийняла рішення будувати кар’єру художниці. На початку 2025 року вона розпочала менторство з арт-куратором, щоб зрозуміти, як формується репутація художниці через участь у виставках та інші фактори. Тому, хоча творчість з нею давно, її кар’єрний шлях у мистецтві тільки починається.
Благодійність через мистецтво
Алія проводить благодійні майстер-класи з акварелі в Sunflower Café, проєкті з адаптації українців у Великій Британії. Для неї тут мистецтво — це турбота, а не продукт.
Мистецтво заради миру
Чотири роботи Алії було продано на благодійному аукціоні “Art for peace” у квітні, що склало 38% від усієї заробленої суми. Ця співпраця показала, що організаторам аукціонів цікавіше працювати з професійними художниками.
Визнання та благодійність
Картина Алії «Morning stillness on Kobylianska» стала призером 49-го сезону конкурсу Golden Time Talent і була продана до початку аукціону за 300 фунтів. Усі виручені кошти були спрямовані на допомогу українським захисникам.
Серця, а не стіни
Картини Алії знаходяться в приватних колекціях Великої Британії, України, Ізраїлю, Румунії, Естонії. Але для неї важливіше не місце, де знаходиться картина, а серце, в яке вона потрапила.
Проєкт про жіночу сутність
Зараз Алія працює над особливим арт-проєктом спільно з психотерапевтом-сексологом. Це будуть серії акварельних робіт, що передають глибинні жіночі стани — вразливість, чуттєвість, свободу — через образ, колір та символіку. Проєкт покликаний допомогти жінкам м’яко повернутися до себе справжньої — без масок, без сорому, з любов’ю до тіла та почуттів.
