Представляємо Вам інтерв'ю з Діною Клумбіс, художницею, чиї роботи виходять за рамки візуального і зачіпають душу. Подорож Діни - це шлях глибокої трансформації, де особисте зцілення розквітло в яскраве художнє самовираження. Завдяки унікальному поєднанню сучасного мистецтва та проникливих портретів тварин вона запрошує глядачів знайти моменти спокою, зв'язку та глибокого самоаналізу. Приєднуйтесь до нас, щоб дізнатися про творчий процес Діни, універсальну мову емоцій у її мистецтві та особисті віхи, які сформували її чудову кар'єру.
Діно, чи не могли б ви розповісти, коли і як ви вперше усвідомили, що мистецтво — це ваше покликання?
Не так давно я була в поганому фізичному та емоційному стані. Мені довелося відійти від роботи асистента викладача, не знаючи, що буде далі. Спочатку цей простір здавався порожнім, але поступово він став священним. Завдяки медитації та йозі я навчилася сповільнюватися, глибоко дихати та знаходити внутрішній спокій. Те, що колись здавалося хаотичним, тепер відчувається більш керованим. Я стала більш присутньою, більш вдячною та більш гармонійною зі своїм внутрішнім «я». Це не просто практика — це спосіб життя. Медитація та йога навчили мене бути спокійною, слухати та дихати. У цій тиші я знайшла ясність, і з цією ясністю прийшли кольори. Я взяла пензель і почала малювати. Тепер кожен мазок на полотні відчувається як продовження моєї душі. Те, що почалося як зцілення, стало вираженням. Те, що почалося всередині, тепер живе зовні, у мистецтві.
Ви майстерно поєднуєте сучасне мистецтво з анімалістичними портретами. Що приваблює вас у цьому поєднанні, і як вам вдається гармонійно поєднувати абстрактні форми з деталізованим анімалістичним живописом?
Через сучасне мистецтво я виражаю свій внутрішній світ — емоції, спогади та тихі зміни, що приходять із зціленням. Воно дозволяє мені вільно виражати емоції, не потребуючи пояснень. Саме тут я обробляю те, що неможливо висловити словами.
Портретна анімалістика, навпаки, дозволяє мені звернути свій погляд назовні. Через неї я відбиваю емоційну глибину істот, з якими ми ділимо цей світ. Це мій спосіб вшанувати емоційний інтелект тварин — їхню присутність, їхню гідність, їхню м’якість та силу. Я пишу їх не просто як об’єкти, а як чутливих істот із внутрішнім життям, таких же, як ми.
Разом ці два стилі утворюють діалог: один спрямований всередину, інший — назовні; один запитує, інший пропонує. У кожній картині я шукаю зв’язок — між собою та духом, людиною та твариною, глядачем та почуттям.
Ваші анімалістичні портрети демонструють бездоганну майстерність. Що вас надихає під час створення цих портретів? Чи є у вас улюблені тварини, яких ви зображуєте найчастіше?
Портретна анімалістика — це те, де живе моє серце. Я завжди відчувала глибокий, майже невимовний зв’язок з тваринами. Вони були постійною опорою в моєму житті, пропонуючи присутність, комфорт і відчуття розуміння без слів. Я бачу тварин не просто як компаньйонів, а як рівних: мудрих та емоційно багатих. Коли я їх малюю, я намагаюся вловити цей внутрішній світ — їхню душу, їхню гідність. Кожен портрет — це данина поваги не лише окремій тварині, а й спільному емоційному простору між видами. Я вірю, що тварини відчувають глибоко, так само, як і ми.
Собаки — мої улюблені об’єкти для малювання. Я ділю своє життя з трьома з них, і вони навчили мене більше про вірність та безумовну любов, ніж будь-які слова. Коли я переношу їх на полотно, я прагну відбити не лише їхню схожість, а й їхню душу — те, як вони дивляться на нас, емоції, які вони несуть.
Ваше мистецтво запрошує глядачів до медитативного споглядання. Які емоції чи думки ви сподіваєтеся викликати у людей, які спостерігають за вашими роботами?
Я хочу, щоб люди відчували не шум чи складність, а спокій. Момент паузи. Подих. Зв’язок — із собою, з об’єктом, з чимось більш суттєвим. Моя робота — не про відповіді; вона про усвідомленість. Це місце, де не потрібно пояснювати, що відчуваєш, а лише відчувати це глибше. Якщо моя картина нагадає комусь повернутися до свого дихання, до свого тіла, до свого серця — хоча б на мить — значить, я поділилася чимось справжнім.
Я не шукаю досконалості чи контролю у своєму процесі. Я дозволяю інтуїції вести мене, багато в чому як у медитації, де ми спостерігаємо без осуду. Навколо нас так багато темряви — у світі, у нашому повсякденному житті, а іноді й всередині нас самих. Через своє мистецтво я хочу запропонувати щось інше: момент світла. Відчуття спокою. Нагадування про те, що навіть у тиші є м’якість і сила.
Ви є учасницею Woman’s Essence Show London 2025 та лауреаткою премії Top 60 Masters Awards у Феррарі, Італія, 2025. Як ці міжнародні визнання вплинули на ваш творчий шлях та світогляд?
З часом мої роботи отримали визнання у вигляді кількох міжнародних нагород. Хоча я глибоко вдячна за це зовнішнє визнання, воно також змінило щось всередині мене. Ці почесті не змінили того, чому я творю, але вони поглибили мою віру в силу вразливості та автентичності. Те, що моє мистецтво знаходить відгук у людей різних культур та континентів, показало мені, що емоції універсальні. Ми можемо походити з різних місць, але всі ми шукаємо сенс, зв’язок та зцілення.
Ваші роботи регулярно публікуються у таких відомих виданнях, як Contemporary Art Station, Master Artists to Collect та Art Tour International Magazine. Наскільки важливо для вас бути представленою у міжнародних художніх виданнях, і як це сприяє розвитку вашої кар'єри?
Міжнародні публікації представляють вашу роботу ширшій аудиторії – кураторам, галереям, колекціонерам і колегам-художникам. Це сигналізує про те, що ваше мистецтво має універсальний резонанс, що підвищує авторитет у світі мистецтва. Мистецтво – це не тільки візуальне; це комунікація. Міжнародні публікації дають вам платформу для того, щоб поділитися своєю історією, філософією і процесом. Цей глибший зв’язок допомагає людям зрозуміти «чому» стоїть за вашою роботою, роблячи її більш вражаючою і такою, що запам’ятовується.
Серед ваших нагород — престижні премії. Яка з цих нагород є для вас найзначущою і чому?
Отримання нагороди Top 60 Masters Award – це не просто професійне визнання; це глибоко особиста та емоційна віха. Ця нагорода відзначає не тільки мою роботу як художника, а й шлях, жертви і пристрасть, які привели мене сюди. За кожним мазком пензля, кожною пізньою ніччю і кожним моментом сумніву стояло тихе, непохитне джерело сили: мої дві доньки.
Їхнє розуміння, терпіння і підтримка дали мені простір для реалізації мого бачення, навіть коли це означало розлуку або емоційні злети і падіння. Вони вірили в мене, навіть коли мені самій було важко вірити в себе. Це визнання належить не тільки мені; воно належить і їм. Їхня любов була фундаментом кожної створеної мною роботи. Вони бачили процес, наполегливість і ніколи не просили мене бути кимось іншим, крім тієї, ким я насправді є.
Окрім виставок та публікацій, які ще способи просування вашого мистецтва ви вважаєте найефективнішими?
Ваш онлайн-будинок – це веб-сайт, який має містити вашу біографію, заяву художника і галерею. Instagram, як і раніше, залишається однією з найкращих платформ для візуальних художників. Використовуйте його, щоб показувати свій процес, готові роботи і студію. Взаємодійте з іншими художниками, коментуючи, ділячись і налагоджуючи зв’язки. Світ мистецтва процвітає завдяки спільноті.
Як розгортається ваш творчий процес — від початкових ідей до завершальних етапів роботи?
Мій творчий процес перебуває на перетині емоцій, руху та зв’язків. Незалежно від того, працюю я над сучасними творами чи деталізованими портретами тварин, кожна картина починається не з плану, а з почуття.
У своїх сучасних роботах я дозволяю інтуїції вести мене. Я експериментую з текстурою, нашаруваннями і – останнім часом – лінійним живописом як способом створення ритму і напруги. Ці роботи часто розвиваються органічно, формуючись настроєм, енергією і невисловленим. Я не прагну точно відтворити світ таким, яким він є, а перевести те, що я відчуваю, у візуальну форму. Колір і форма – моя мова; кожен штрих – це момент, закарбований у русі.
Коли мова заходить про портрети тварин, процес стає більш тихим і цілеспрямованим. Я не просто малюю схожість – я захоплюю дух. Їхні очі зберігають цілі світи. Я вивчаю їхню позу, їхню силу, їхню вразливість. Моя мета – вшанувати їхню присутність і тим самим відобразити щось глибоко людське.
В обох стилях мій процес глибоко складний – емоційно і фізично. Я повільно створюю поверхні, даючи час для роздумів, для відступу і для того, щоб робота сама заговорила зі мною. Іноді я включаю твердження замість назв, даючи змогу картині нести не тільки зображення, а й намір.
Мистецтво для мене – це не тільки те, що видно, а й те, що відчувається. Моя робота прагне поєднати, розрадити і нагадати нам про красу і стійкість, які існують як у природі, так і внутрішньому світі.
Який із ваших проєктів чи творів мистецтва ви вважаєте найзначущим для себе? Чому?
Серед усіх створених мною робіт, портрет мого коня під назвою «Сила» займає особливе місце в моєму серці. Цей витвір мистецтва – більше, ніж просто портрет; це символ стійкості, могутності та безмовної рішучості. Коні здавна уособлювали внутрішню силу і грацію, але ця конкретна робота несе в собі мою особисту історію, вплетену в кожен мазок пензля.
«Сила» народилася під час викликів і трансформації. Коли я писала, я не просто закарбовувала форму коня – я опрацьовувала свої власні емоції: моменти виснаження, наполегливості і, в кінцевому підсумку, відродження. Сміливі лінії, глибокий погляд, відчуття руху, застиглого в нерухомості, – все це відображає шлях до того, щоб стояти прямо перед обличчям труднощів.
Які нові напрямки чи експерименти ви плануєте досліджувати у своєму мистецтві найближчим часом?
Як художник, я вважаю, що еволюція необхідна. Останнім часом я досліджую нові напрямки у своєму творчому процесі, зокрема, через впровадження лінійного живопису. Це зрушення стосується не лише техніки; воно про пошук нової візуальної мови, яка надає моїм роботам структуру, ритм та енергію.
Лінії мають тиху силу. Вони можуть направляти погляд глядача, підказувати рух або визначати простір, не заповнюючи його. У своїх нещодавніх роботах я почала вплітати лінії в композицію – іноді сміливі та цілеспрямовані, іноді тонкі та інтуїтивні. Вони діють як нитки, з’єднуючи елементи кольору, форми та емоцій таким чином, що це здається свіжим і живим.
У цьому новому напрямку я вирішила не називати свої картини в традиційному сенсі. Замість цього кожен твір несе в собі твердження – тихе підношення глядачеві. Ці твердження – не інструкції, а запрошення. Вони відображають енергію, що стоїть за роботою, внутрішній простір, у якому я перебувала під час її створення.
Що для вас означає бути художником сьогодні, у сучасному світі?
Бути художником у сучасному світі означає дещо більше, ніж просто створювати гарні витвори – це означає бути бадьорим, пов’язаним і сміливо виражати себе в складному, швидко мінливому суспільстві. Сьогодні художники – це не просто художники чи скульптори; вони також цифрові творці, оповідачі та інфлюенсери.
У сучасному світі художники мають безпрецедентний доступ до інструментів і платформ. Творчість більше не обмежена географією чи дорогими матеріалами. Хоча сьогодні все більше людей називають себе художниками, забезпечення гідного існування залишається проблемою. Багатьом художникам доводиться поєднувати кілька ролей – фріланс, викладання, виконання замовлень або управління інтернет-магазинами. Необхідність «продавати» іноді може вступати в протиріччя з особистим баченням, змушуючи художників знаходити тонкий баланс між пристрастю і прибутком.
