Від інженерної графіки до абстрактного живопису, від фінансових звітів до створення інтер'єрів, що надихають на життя, - шлях Ірини Куц сповнений несподіваних поворотів і яскравих фарб. Сьогодні ми поговоримо про те, як сміливість і віра в себе можуть перетворити мрію на реальність, а творчість - на професію.
Ірино, не так давно у Вас у житті відбулися кардинальні зміни. Як ви прийшли до рішення змінити кар'єру і зайнятися дизайном інтер'єрів і живописом?
Це був не моментальний вибір, а скоріше довгий шлях, який складався з безлічі маленьких кроків. Інженерна графіка, нарисна геометрія і креслення завжди були моїми улюбленими предметами в університеті. Крім цього, я закінчила досить багато різних курсів з дизайну і мистецтва. Я відчувала, що через кольори, текстури і форми можна передавати емоції, змінювати атмосферу, надихати людей. І що творчість – моя стихія. Довгий час я йшла «розумним» шляхом стабільної кар’єри у фінансовій сфері у великому бізнесі. Але я завжди мріяла про свою студію і ставила собі запитання: якби я все-таки почала робити кар’єру в дизайні та інтер’єрному мистецтві, чи була б я такою ж успішною? З переїздом до Великої Британії я все-таки зважилася знову почати все з нуля, як і 25 років тому. Було страшно, але всередині було відчуття свободи. І мій досвід у бізнесі ж залишився зі мною.
Які труднощі ви зустріли на шляху до відкриття власної студії у Великій Британії?
Чесно? Усе. Нова країна, нова мова, інший менталітет, інші правила гри. Перший час це було як відеогра на «хардкорі» – розібратися, як стати самозайнятим, знайти місце для студії та контакти для виставок, розібратися з орендою, маркетингом, плюс усвідомити, що тут ринок і смаки зовсім інші. Але я вірю, якщо ти справді чогось хочеш, труднощі – це просто етап. Я почала вивчати місцевий арт-ринок, адаптувати й удосконалювати свій стиль, нарощувати контакти, подаватися на гранти, брати участь у різних ярмарках і фестивалях. І головне – шукати свою аудиторію. Адже мистецтво – це не просто картина, це емоція, яка знаходить відгук у конкретних людей. Дуже сильно мене мотивувала перемога на міжнародному конкурсі Golden Time Talent 2024 і подальше спілкування з однодумцями, учасниками конкурсу. Команда Golden Time Talent надає величезну підтримку всім конкурсантам і просто змушує їх вірити у власний талант. А мені дуже близький цей підхід до людей, особливо зараз, під час війни в Україні, коли ми всі так потребуємо подібного позитивного ставлення і позитивних емоцій.
Як ваш попередній досвід в інженерії та фінансах допомагає вам у нинішній діяльності?
О, я завжди кажу: «Арт – це 50% творчості і 50% бізнесу». Художники не повинні ігнорувати другу частину в наш час, інакше картини залишаться в майстерні. Як інженер, я завжди бачу структуру – як кольори і форми взаємодіють, як створювати композицію з балансом і глибиною. А фінанси і бізнес – як рухатися вперед і монетизувати творчість. Стратегічне планування бізнесу, проєктний менеджмент, бізнес-процеси, ризик- і кризовий менеджмент, управління поставками, продажами і логістикою, фінансовий облік і командна робота – це мій реальний досвід протягом двох десятиліть. Тож моє минуле – не баласт, а суперсила.
Який був найнесподіваніший виклик під час відкриття студії у Великій Британії? Що вас найбільше здивувало в британському арт-ринку?
Найнесподіваніший виклик? Відчуття, що я у квесті з нескінченними рівнями – бюрократія і паперова тяганина. На кожен крок потрібні тривалі узгодження й очікування. Відповідь на лист можна отримати через три-чотири місяці. Особливо складно, коли ти іноземець: правила здаються незвичними, все рухається дуже повільно і консервативно, а іноді здається, що тебе перевіряють на міцність.
А ось що справді приємно здивувало, так це підтримка і повага до художників. У Великій Британії мистецтво – це не просто хобі, а повноцінна професія, до якої ставляться серйозно. Люди цінують оригінальні роботи, цікавляться історією художника, багато розпитують про натхнення і техніку.
Тут дуже цінують автентичність, особистий почерк та емоційний посил. На відміну від деяких інших країн, де більше затребуваний «декоративний» стиль, британський глядач шукає глибину й унікальність.
І ще один момент – відкритість арт-ринку. Тут важливо не просто «вміти малювати», а бути особистістю, розповідати свою історію, спілкуватися, брати участь у виставках і конкурсах. Люди купують не тільки картину, а й ідею, сенс, емоцію, яку ти в неї вклав.
Як вам вдається знаходити баланс між комерційними і суто творчими проектами?
Це вічне питання для будь-якої творчої особистості. Я знайшла для себе такий підхід: розділяти періоди «вільної творчості» і роботи на замовлення. Коли я створюю щось на продаж або для клієнтів, я враховую їхні побажання, інтер’єрні тренди, але завжди зберігаю свою індивідуальність.
А ось коли працюю «для себе», я даю собі повну свободу – експериментую, пробую нові техніки, граю з текстурами. Кумедно, що іноді саме ці роботи потім привертають найбільше уваги та стають комерційно успішними.
Головне – не перетворювати мистецтво лише на бізнес, інакше можна втратити пристрасть. Але й не зациклюватися на чистому натхненні – адже коли ти можеш заробляти творчістю, у тебе більше часу на улюблену справу. Вся справа в дотриманні балансу.
Як ви вважаєте, як мистецтво і дизайн можуть впливати на психологію людини?
Вони впливають набагато сильніше, ніж здається. Кольори, форми, текстури – все це впливає на підсвідомість. Наприклад, теплі відтінки викликають відчуття затишку, а холодні – спокою і свіжості. Більшу частину свого життя людина проводить вдома і в офісі. Простір, який нас оточує, впливає на наші думки і настрій, допомагає зняти стрес або посилює його. Тому ергономіка, комфорт і краса однозначно важливі для нас.
Абстрактне мистецтво особливо цікаве: у ньому немає конкретного сюжету, але воно розмовляє з людиною мовою емоцій. Хтось в одній картині бачить хаос, а хтось – гармонію. І в цьому вся магія.
Я вірю, що через мистецтво можна не просто прикрашати інтер’єр, а змінювати настрій, надихати, навіть зцілювати.
Саме про це ми говоримо регулярно в моєму Інстаграм-блозі «Teatime with psychologists», де психологи, докторка медичних наук разом зі мною та запрошеним гостем будь-якої іншої професії розмірковують про важливість мистецтва та дизайну, арт-терапію та вплив на наше здоров’я.
Який ваш найулюбленіший або найбільш значущий проєкт на даний момент? Чому?
Один із найулюбленіших, найяскравіших і найнадихаючих моментів для мене – це участь і перемога в міжнародному конкурсі Golden Time Talent 2024. Це було щось неймовірне! Коли я подавала заявку, навіть не думала про те, що зможу посісти призове місце. Але найцінніше в цьому конкурсі навіть не сама перемога, а люди, яких я там зустріла.
Талановиті художники з різних країн, шалено креативні, відкриті та заряджені на мистецтво – ось це справжня цінність. Ми досі спілкуємося, обмінюємося ідеями, надихаємо одне одного, а з деякими навіть плануємо спільні проєкти та виставки.
Цей конкурс дав мені не тільки визнання, а й зміцнив мою віру в те, що я на правильному шляху. Іноді ми самі в собі сумніваємося, але такі моменти доводять: якщо гориш своєю справою і йдеш уперед, все обов’язково вийде.
Як ви знаходите баланс між роботою та особистим життям?
Баланс – це не «50 на 50», а вміння відчувати момент. Іноді я занурююся в роботу на 100%, а іноді усвідомлено відключаюся і присвячую час собі, родині, друзям.
Вчуся не звинувачувати себе за відпочинок. Я трудоголік, і мені це дається складно, тим більше зараз, коли я розвиваю бізнес. Але паузи – це частина процесу. Саме в них народжуються нові ідеї.
Я досить часто подорожую, по роботі або в приватному порядку, це дає заряд бадьорості, натхнення і нові враження. Люблю концерти, театр, фестивалі та ярмарки. І постійно намагаюся розвиватися, вчитися новому, бо це зарядка для розуму.
Що надихає вас у вашій художній практиці?
Натхнення – воно всюди. У шумі дощу, у тінях на стіні, у яскравих вогнях нічного міста або в розмові з незнайомцем. Іноді це музика, сонячний день або поїздка в нове місце, а іноді – просто вечір за келихом вина і роздумами про життя.
Мене надихають емоції людей. Я люблю бачити, як людина дивиться на картину або розглядає новий інтер’єр будинку/офісу і раптом відчуває щось важливе – радість, захоплення, ностальгію, спокій… І це справді дуже цінно для мене, адже тоді і я відчуваю свою затребуваність, а це теж мене надихає.
Яку пораду ви б дали художникам, які хочуть не просто творити, а й заробляти на мистецтві?
У більшості художників, якщо в них ще немає свого агента, як правило, виникає одна й та сама проблема – робота на знос, бракує часу, і ти стоїш перед вибором: або писати картину, або займатися своїм просуванням на ринку – пости в соцмережах, рілси, маркетингові дослідження. Як правило, для більшості перше приємніше, і для мене, до речі, теж, я не виняток. Але сучасне життя диктує свої правила. Перестаньте думати, що мистецтво і бізнес – це вороги. Правда в тому, що якщо ви хочете жити мистецтвом, вам потрібно навчитися продавати не тільки картини, а й себе, свою історію, свою філософію.
Мій ТОП-3 поради:
Створюйте сильний особистий бренд – соцмережі, сайт, впізнаваний стиль, усе це працює на вас.
Вчіться спілкуватися з покупцями і шукайте нові можливості – розповідайте про своє мистецтво так, щоб люди захотіли його впустити у своє життя.
Не бійтеся цінувати себе – якщо ви самі сумніваєтеся у вартості своїх робіт, люди це відчують. Ваше мистецтво має цінність, це ваші знання, досвід, вкладений час, і важливо вміти транслювати цю цінність.
Які у вас плани на майбутнє в галузі мистецтва та дизайну?
Я люблю рух і розвиток, тому планів дуже багато! Поки що не завжди вистачає часу на їх реалізацію, але якщо узагальнити:
Створити серію масштабних робіт, які об’єднають емоції, текстури та простір, зробити їх виставку в галереї.
Продовжувати розвивати арт-курси, щоб більше людей могли відкрити для себе свободу абстрактного мистецтва.
Запустити колаборації з іншими дизайнерами та брендами – мистецтво живе не тільки на полотні, а й в інтер’єрах, одязі, предметах декору.
І розвивати бізнес, залишаючись вірною собі і надихаючи людей на творчість.
