Натхнення - це таємнича сила, яка рухає художником, змушує його творити і створювати. Воно може прийти з найрізноманітніших джерел: з природи, з музики, з книг, зі спілкування з людьми. Для Ганни Захарченко натхнення - це саме життя, з усіма його радощами і печалями, злетами і падіннями. У цій статті ми спробуємо зрозуміти, що саме надихає Ганну на створення її дивовижних робіт
Ганна, розкажіть будь ласка, як почався ваш шлях у мистецтві? Хто або що надихнуло вас стати художником?
Мистецтво і глибокі роздуми були в моєму житті з раннього дитинства. Моє серце завмирало від споглядання фарб, процесів та магії, яка відбувалася з чистим простором паперу.
Професійний шлях мисткині я розпочала ще під час навчання в університеті. Я брала участь у виставках, конкурсах, Land Art проєктах. Я не уявляю себе і своє життя без мистецтва.
Бути художником — це особливе вміння, якого я навчаюся й до сьогодні. Це постійне шліфування навичок, постійні експерименти з матеріалами, новими можливостями бути творцем. Це стан душі, але вміти це проявляти — це постійна практика та дослідження.
Чи навчалися ви живопису? Як це вплинуло на ваш стиль?
Так, я маю художню освіту: 4 роки Сумського вищого училища мистецтв і культури імені Бортнянського та 5 років Сумського державного педагогічного університету імені Макаренка, факультет мистецтв. Так, мене навчали техніці та вдосконаленню навичок, але це не початок і не кінець мого навчання. Я постійно чомусь навчаюся, проходжу курси та майстер-класи.
Світ змінюється, з’являються інші матеріали, ми повинні бути актуальними і завжди навчатися нового, час змінюється — теми змінюються.
Як ви прийшли до поєднання абстракції та реалізму?
Я багато років працювала з різними стилями і зрозуміла, що просто реалізму мені не вистачає, щоб висловити все, що я хочу. Абстракція, у свою чергу, надто неконкретна, щоб зупинити глядача для роздумів. Мені потрібно все й одразу. Я хочу принести у світ більше усвідомлення, більше творчості та роздумів над питанням: чи справді ми робимо все для процвітання нашої Землі? Хто ми є?
Це основні теми, над якими я зараз розмірковую. Мої картини — це п’ятивимірні зображення, в яких поєднуються дійсність та світ безмежної фантазії, винаходів, простору, де можливо все: минуле, сучасне, неозвучене та непроявлене, відчуття, емоції, невидимий світ.
Цей простір має багато переваг у плані образної мови, але він нематеріальний — ми не можемо відчути його на дотик чи через інші фізичні взаємодії. Саме мистецтво робить його візуально доступним для широких мас. Він інший — це і є абстракція, але в ньому є й конкретні, динамічні образи нашого світу.
Люди, природа — це як сон, але ти не спиш і можеш взаємодіяти, змінювати історії та картинки. Це інша, розумна реальність, у якій зображення залежать від ступеня “очищеності” нашої свідомості. Від страхів, які ми набули та успадкували. Працюючи з ними, ми можемо розкривати “вікно”, через яке дивимося.
Ваші роботи досліджують самопізнання та підсвідомість. Який головний меседж ви хочете передати глядачеві?
Мій головний меседж — це запрошення глядачів до роздумів: хто ми є? І чи достатньо робимо для процвітання нашої планети? Це не про “врятувати світ”, це про те, що кожен з нас може зробити тут і зараз. Саме усвідомлення того, хто ми є, на мою думку, є ключем до глобальних змін.
Як проходить ваш творчий процес? Чи маєте ви особливі ритуали або техніки, які допомагають увійти в стан потоку?
Мене часто запитують: як це прийшло до тебе, це уява чи фантазія? Я скажу так: це частина мене — бачити в просторі образи та змальовувати їх на полотні. Це якась космічна книга, яку я читаю, гортаючи сторінки. Я просто споглядаю образи, вони оживають, рухаються, розкривають зміст. Мої картини — це не фантазія, бо я не модифікую побачене. Я закриваю очі і бачу. Так, я можу медитувати, але це не обов’язково, часто це як сон.
Що надихнуло вас написати книгу «Інтуїтивне мистецтво. Натхнення без обмежень»?
На мої майстер-класи приходять звичайні люди, діти, і часто я чую слова: «Я не знаю, що намалювати…». З цих запитів і виросла моя книга та бажання поділитися моїм методом роботи. Книга з двох частин: теоретичної та практичної. У теоретичній частині я досліджую, що таке інтуїція і як ми її використовували протягом століть.
Я хотіла обґрунтувати та довести читачеві, що те, що ми маємо інтуїцію, — це великий дар, використовуючи який, ми можемо бути найвеличнішими створіннями на планеті. Часті суперечки, хто кращий: людина чи штучний інтелект, всі самі відпадають. Ця книга перша, зараз я працюю над продовженням, яке буде практичним курсом з композиції, рисунку та живопису в інтуїтивному мистецтві. Працюючи з абстракцією, є упередження, що класичних академічних знань не потрібно, але це є глобальна помилка аматорів. Також зображуючи реальні предмети, новачки часто можуть робити помилки.
Ці книги допоможуть розібратися з основами малювання та грамотно поєднати з інтуїтивним мистецтвом для тих, кому подобається бути не просто копіювальною машиною навколишньої дійсності, а йти далі вглиб своїх можливостей.
Я бачу багато талановитих митців, які не розуміють, які можливості перед ними відкривають академічні знання.
У яких міжнародних виставках і проєктах ви брали участь і які з них вам особливо запам'яталися?
Я була учасницею багатьох Всеукраїнських та міжнародних виставок в Україні та Канаді, мала персональну виставку в Італії. Мої роботи знаходяться в колекціях музеїв та галерей Сумщини, а також приватних колекціях України, Італії, Польщі та Канади.
Останній мій конкурс — участь у Golden Time Talent Grand Final, перед цим це був 59-й сезон конкурсу.
Які нові проєкти чи виставки у вас заплановані?
У планах продовжувати працювати далі: це виставки книги, конкурси.
Чи маєте ви улюблену роботу, яка є для вас особливо важливою? Чому?
Серед моїх улюблених робіт я б хотіла відзначити три: «7 ключів», «Пошук» та одну з останніх робіт «Аномалія».
Усі ці роботи — як маяки, що вказують мені шлях. Вони мають найбільше відгуків від глядачів, вони транслюють мої істинні бажання та думки.
З роботи «Сім ключів» почалася моя захоплююча подорож до світу інтуїтивного мистецтва. Я намалювала її ще під час навчання, і в ній набагато точніше передала свої внутрішні переживання.
Це було поштовхом до нових картин, таких як «Пошук», яку я виконала в техніці левкасу, що додало більшої виразності образу та змістовності. На картині зображено людину в оточенні трипільських посудин, яка досліджує чи поринає в історію для пошуку істин.
Остання моя робота «Аномалія» — це вже зріла моя робота в інтуїтивному напрямку, де я використала змішану техніку поєднання паперу та акрилу на полотні. Ця робота актуалізує проблеми сучасного світу, в якому ми все частіше чуємо визначення «аномалія». Це не лише про клімат, це про здоров’я, це про розвиток дітей, це про ресурси і аномальну нестачу. Але якщо ми будемо закривати на все очі, ми не знайдемо шлях. Треба дивитися страхам та проблемам в очі для подальшої еволюції та процвітання.
Ця картина не про стогін, ця картина про прийняття ситуації та подальший шлях процвітання.
Як публіка сприймає ваше мистецтво? Які відгуки вам особливо запам'яталися? Чи стикалися ви з критикою?
Так, звичайно, я стикалася з критикою. Це є невід’ємним шляхом кожного художника. Коли ми отримуємо незадоволення або критику, це не привід для того, щоб замкнутися всередині, це привід для розвитку далі. Значить, ви на правильному шляху. Якщо людей це чіпляє, це ваша тема, це ваш шлях, тому що ми найчастіше отримуємо критику в тому разі, коли зачіпаємо внутрішній біль людини.
Якщо ви такий художник, як я, який хоче не просто змальовувати красу заради краси, копіювати заради копіювання, але й працювати з тим, щоб ваше мистецтво робило якийсь поштовх до подальшого розвитку людини, ви маєте приймати цю критику, робити свої якісь висновки та працювати далі. Це вірний шлях, яким ви йдете. Звісно, приємніше отримувати й гарні відгуки, і їх чимало, але якщо ви отримуєте лише гарні відгуки, то тут треба задуматися. Значить, ваші роботи можуть бути занадто «солодкими», вони можуть бути «салонними», тобто це вже інша історія про інших художників. Хочу дати пораду для тих художників, яких критика чіпляє, та, можливо, для початківців. Ви завжди маєте звертати увагу, хто саме вам робить критичні відгуки. Чи ця людина професіонал? Якщо так, то треба дослухатися і зробити свої якісь висновки. Якщо людина зовсім з іншої галузі, то не треба на це дуже звертати увагу та приймати близько до серця, тому що ви маєте зростати як професіонал, і це головне — і слухати професійних людей, професійне журі, професійних художників, людей, які мають досвід у цій справі.
Найкращі відгуки — це прийом ваших робіт до виставок, перемоги на конкурсах, професійні нагороди, коли ваші роботи потрапляють до колекцій.
Як ви бачите еволюцію своєї творчості в майбутньому? Які ваші мрії як художника?
Мій подальший шлях я бачу досить амбіційно. Готую нову серію робіт, вона буде монументальнішою, об’єднана темою пошуку істин, але не готових відповідей. Також є в планах повернутися до левкасу. Мої мрії як художника — залучити якомога більше людей до творчості. Мистецтво пробуджує в людях світлі енергії — це те, що так потрібно світу зараз. Також мистецтво вміє лікувати ментальне здоров’я, що також має високу актуальність. Мене вражає, як мало картин можна побачити в оселях широкого загалу. Мистецтво потрібно ще більше популяризувати, робити його доступнішим для всіх. Сучасні технології відкривають безліч можливостей для цього.
Ганна Захарченко - художниця, чий творчий шлях надихає і вражає. Її роботи - це не просто зображення, це послання, сповнені глибоким змістом та емоціями. Вона запрошує глядачів до роздумів про себе, про світ, про місце людини в ньому. Її мистецтво - це не тільки краса, а й сила, здатна змінювати свідомість і пробуджувати в людях світлі енергії.
