У цьому інтерв'ю ми занурюємося у світ художниці, відомої під ім'ям Metsayabi ART. Вона ділиться своїм унікальним поглядом на мистецтво, розповідає про вплив ізоляції на її творчість і розкриває філософію, що лежить в основі її робіт. Метсаябі запрошує нас у подорож її внутрішнім світом, де мистецтво стає мостом між фізичним і духовним.
З інформації про Вас на сайті конфедерації дізналися, що ви перебували в ізоляції в амазонських джунглях. Як це вплинуло на ваше сприйняття мистецтва і творчий процес? Які уроки ви винесли з цього досвіду?
Знаходження в ізоляції та стан самотності - це моя природна стихія для творчості. Взаємодія із соціальним світом вимагає багато залучення, а для того, щоб глибше зануритися і розкрити ідею, над якою я працюю, мені необхідно «піти з цієї реальності». Ізоляція дає мені змогу спрямувати фокус уваги у внутрішнє, таємне і духовне, здійснити подорож і звідти дістати мистецтво, матеріалізувавши його на полотні. Цей стан дає мені потужний ресурс не тільки для мистецтва, а й для пізнання себе.
Що означає для вас ім'я Metsayabi, і як воно відображає вашу мистецьку філософію і стиль?
Metsayabi - це не просто ініційоване ім'я. Це Дар, який дає змогу показати бачення енергетичних потоків, які й створюють картину світу. Це Явище, яке відбувається зі мною, коли я сідаю за полотно і беру в руки пензлі. Збираючи кожну виведену в потоці лінію, іноді змішуючи кольори за незрозумілою мені технологією, я усвідомлюю, що це не я творю мистецтво. І я не маю жодного права привласнювати його собі. Я лише інструмент у цьому процесі і нічим не відрізняюся від того ж пензлика, який сама тримаю в руках. Але при цьому мені дана можливість представляти мистецтво Metsayabi в цій реальності.
Ви згадуєте, що прагнете передати людству новий імпульс Життя через свої роботи. Чи можете ви докладніше розповісти, як ви втілюєте цю ідею у своїх творах?
Я часто бачу людей, які закопуються в розборах страхів і тригерів до нескінченності, особливо в нинішніх умовах. Вони вірять, що, розгрібаючи комплекси, знайдуть гармонію і щастя. Але цього не станеться, оскільки фокус на страхах лише породжує нові проблеми. Натомість варто змінити напрямок і дослідити світобудову, що дасть змогу побачити цілісну картину і відчути свободу. Коли летиш літаком, на висоті відкривається краєвид міста, країни, острова чи будь-якого населеного пункту масштабно й детально, такого не побачиш, коли ходиш землею й тим паче закопуєшся в землю. Це непередаване відчуття свободи, широти сприйняття, потоків чистого повітря. Після такого перемикання ви вже не будете таким, як раніше, бо зникли рамки і ви побачили цілісну картинку. Про це можна багато говорити в теорії, але варто один раз спробувати переключитися.
У Вас яскраві, наповнені та насичені роботи. Як ви шукали і розвивали свій унікальний стиль? Чи були якісь ключові моменти або впливи, які допомогли вам сформувати ваше художнє бачення?
У мене не було вчителів живопису. Я від самого початку відчувала, що важливо знайти свою внутрішню унікальність. Як інший автор може навчити цього? Адже в кожного свій ракурс, стиль, голос. А де мій? На що я витрачу свій художній голос? Ці питання виникали в кризові моменти. Я йшла за натхненням, орієнтуючись на внутрішні відчуття прийняття і відторгнення, поки не навчилася вільно творити. Одного разу я усвідомила, що через Metsayabi створюю те, що важливо не тільки для мене, а й для інших. Мої переживання про відсутність академічної бази відійшли на другий план, адже відсутність знань не позбавляє мене здатності бачити світ по-своєму. Це процес особистого формування, де я сама собі наставник. У мене є своя призма сприйняття. Я можу запозичувати експерименти та інструменти інших, але тільки через призму своєї унікальності. А моя унікальність - нести послання Metsayabi.
Які сучасні освітні програми найбільше вплинули на вашу творчість, і як вони допомогли вам розвинути ваш унікальний стиль?
Найбільший вплив на мене справила програма «Хочу в Арт-середовище». Де на лекціях і зустрічах я зруйнувала деякі міфи щодо взаємовідносин художників з галереями. Напрацювала корисну кожному художнику натхненність, зібрала такий важливий для кожного художника пакет документів, познайомилася з безліччю інших цікавих художників і основна перевага навчання для мене в тому, що на курсі ніхто не навчає і не нав'язує, як треба. А підштовхують йти в роботу з собою і там намацати свій унікальний стиль. А так само для мене відкриттям на курсі стало виявлення точки тематик мого з Метсаябі дослідження.
Ви писали, що брали участь у різних конкурсах багатьох країн. Як участь вплинула на ваш розвиток як художника? Які уроки і досвід ви винесли з цих конкурсів, і як вони сприяли вашому професійному зростанню?
Так, я взяла участь у кількох конкурсах. Крім Golden Time Talent, у Лондоні, цього року я стала учасницею конкурсів Dali Mustache в Іспанії та American Edition. International contest, USA. Усі отримані нагороди поповнять список досягнень у моєму пакеті документів.
Ви зазначили, що ізоляція дає вам змогу матеріалізувати мистецтво на полотні. Чи можете ви описати процес, як ідея перетворюється на готову роботу?
Це може здатися для когось дивним, але я виношую ідею як дитину в утробі. Для її здійснення має пройти якийсь час. І в моменті, я починаю чути запах лляної олії. Він виходить ніби зсередини і супроводжує мене. Для мене це сигнал готовності і я сідаю за роботу. У процесі роботи, коли полотно наповнюється кольором, я зчитую ключові моменти ідеї, тобто приходять усвідомлення на цю тему. Але навіть якщо я в голові бачу картинку, за підсумком вона виходить абсолютно іншою - ніби без надуманостей людського розуму. Усі роботи, незалежно від їхнього формату, я виконую в один присід, перебуваючи в потоці цієї ідеї.
Як ви прийшли до усвідомлення, що є лише інструментом у процесі створення мистецтва? Чи був це момент осяяння або поступове розуміння?
Зізнаюся, усвідомлення прийшло не одразу. Був період, коли я вірила в крамольну думку про свою важливість, ніби впевнено «тримаю Бога за яйця». Але такі ілюзії неминуче приречені на крах. У певний момент духовного розвитку мені показали, що ті, хто застряють у стані зарозумілості та всемогутності, беруть на себе надто багато і легко ламаються під цим навантаженням. На щастя, я не зламалася, але на рік забула, як тримати пензель, не кажучи вже про те, щоб щось створити. Тому для мене усвідомлення, що я лише інструмент, стало фундаментальним. Це не означає безпорадність, а лише те, що деякі події відбуваються незалежно від наших бажань чи зусиль. У цьому стані я відчуваю, що мої дії та рішення спрямовані й натхненні Вищою Силою. У такі моменти я переживаю єднання з Вищим порядком, відчуваю світорозуміння і задоволення. Напевно, тому мої твори такі живі.
Як ви справляєтеся з кризовими моментами в пошуку свого художнього голосу? Чи є у вас стратегії або ритуали, які допомагають подолати творчі блоки?
Кризовий момент художнього голосу виникає саме в пошуку цього художнього голосу. А коли знаєш, про що ти хочеш розповісти цьому світові, і досліджуєш цю тему все глибше й глибше, кризових моментів не виникає. Особливих ритуалів у мене немає, якщо тільки в кишеньці свого фартуха я тримаю руни, що допомагають мені підтримувати баланс і чіткіше відчувати потік, а також дихальну практику перед початком, яка спрямована на очищення від думок.
Які теми чи ідеї ви плануєте досліджувати у своїх майбутніх роботах? Чи є у вас конкретні проєкти, які ви хотіли б реалізувати найближчим часом?
Так, у мене є кілька ідей, які я планую здійснити наступного року. Хочу глибше зануритися в тему подорожей між реальностями, а також хочу через мистецтво донести концепцію процесу появи манади на цій планеті, де манада - це сутність, що є частиною ширшого та всезагальнюючого світового порядку. Це як Душа, яку розглядають як міст між фізичним світом і Вищим, духовним станом існування, яка прагне до просвітлення через низку перероджень у різних реальностях та іпостасях. Поки що такий короткий дисклеймер. Думаю, у процесі роботи над проектом цієї серії робіт тема ще більше розгорнеться.
Як участь у міжнародних конкурсах змінила ваше сприйняття себе як художника на світовій арені? Які нові можливості чи перспективи вони відкрили для вас?
Мені поки що важко судити як змінилося моє сприйняття себе на світовій арені. Мабуть, я подолала свої бар'єри на тему виявленості. З'явилося більше впевненості в собі і своєму мистецтві та вмотивованості, що та тема, яку я взяла для дослідження, є цікавою не тільки для мене, а й для більшості інших людей. Про нові можливості та перспективи поки що нічого не можу сказати.
