У світі мистецтва кожен художник проходить унікальний шлях, повний викликів і відкриттів. Anita Familje, яка виросла в сім'ї ветеринарів, обрала інший шлях, слідуючи за своїм справжнім покликанням - мистецтвом. Натхненна дитячими мріями і підтримкою близьких, вона зуміла подолати стереотипи і створити власний світ, наповнений фарбами та емоціями. У цій статті ми розповімо про те, як особисті переживання і культурні впливи формують унікальний стиль Аніти, і як її творчість знаходить відгук у серцях глядачів по всьому світу.
Як ви прийшли до рішення стати художником, незважаючи на сімейні традиції у сфері ветеринарії? Як творчість супроводжувала вас із дитинства, і які перші кроки ви робили в образотворчому мистецтві?
Мої батьки були ветеринарами, і я могла б наслідувати їхній приклад. Однак мені не підходила ця професія, бо я не хотіла займатися жорстокими діями з тваринами. З дитинства я любила малювати і захотіла навчатися в художньому напрямку. Мама підтримала мій вибір, і я пішла вчитися на художника. Це стало моїм справжнім покликанням. Із самого дитинства я малювала: своїх подружок, вчителів і навіть персонажів із фільму «Титанік». Я часто малювала на задніх сторінках своїх зошитів. Я завжди була креативною, і цей творчий підхід проявлявся не тільки в мистецтві, а й у розв'язанні повсякденних завдань. Для мене творчість - це спосіб вираження, вихід із будь-якої ситуації.
Як виникла ідея вашого псевдоніма Anita Familje? Чому ви вирішили використовувати його, а не своє справжнє прізвище?
Я вирішила, що слов'янські імена досить складні для сприйняття іноземцями. Оскільки я давно живу за кордоном, мені хотілося придумати щось більш просте і символічне. Це ім'я стало свого роду знаком, що відображає мої цілі та мрії про створення справжньої сім'ї. Я росла без батька, пережила складне розлучення за кордоном, і в цей момент це ім'я стало символом стабільності, сімейності та щасливої жінки.
Як ви розвиваєте свій бренд? Які цілі ви ставите перед собою в розвитку бренду?
Мій бренд заснований на мрії дитинства - створювати мистецтво і об'єднувати людей. Я беру участь у виставках, конкурсах, створюю майстер-класи (наприклад, Art Perot, де малювання поєднується з дружньою атмосферою). Також я займаюся створенням листівок, прикрашаю Instagram-акаунти, і навіть працюю як SMM-фахівець із креативним підґрунтям. Я хочу працювати виключно у сфері мистецтва, відкрити школу майстер-класів для дітей і дорослих, стати відомішою, брати участь у міжнародних проєктах, а також створювати якісний контент, включно з відеопрезентаціями.
Де ви черпаєте натхнення? Як ваш характер впливає на творчість?
Натхнення я черпаю зі спілкування з позитивними людьми. Моє оточення часто змінюється, оскільки я орієнтуюся на інтуїцію: якщо людина викликає дискомфорт, я перестаю з нею взаємодіяти. Навпаки, від красивих людей - дітей, жінок, чоловіків - я отримую естетичне задоволення. Мій архетип - естет. Я люблю створювати красу, доглядати за собою і підтримувати порядок в інтер'єрі. Позитивний настрій і проєкти, які мене надихають, запускають творчий потік і піднімають працездатність. Я людина темпераментна і позитивна. Якщо проєкт мене надихає, я відчуваю прилив енергії та працездатності. Творчість для мене - це процес, який залежить від оточення, настрою і моїх внутрішніх відчуттів.
Які досягнення і виставки в Європі ви можете виділити? Де ви брали участь у міжнародних проєктах?
Я брала участь у діджитал-виставках по всьому світу, включно з Лондоном, Барселоною, Швейцарією і Тюріхом. Мої роботи часто отримували призові місця, хоча я брала участь без обов'язкової присутності на цих виставках. Я також працювала з люксембурзькими виставками і починала співпрацювати з різними організаціями. Мої роботи виставлялися на великих платформах, що стало важливим кроком у моїй кар'єрі. Один із найбільш пам'ятних моментів - конкурс, де я розписувала трансформаторну будку. Моя робота отримала високу оцінку, надихнувши на подальший розвиток. Ідея показати самотність під час пандемії знайшла відгук у багатьох. Такі проєкти відкривають нові грані творчості та дають змогу ділитися баченням зі світом.
Як ви починали свою кар'єру художника і організовували свої перші виставки?
Я починала зовсім без досвіду, не знаючи, як правильно організовувати виставки. Почала з того, що шукала приміщення для своїх картин, розмовляла з людьми, хто міг би надати стіни для виставки. Деякі погоджувалися, і я починала розвішувати свої картини замість рекламних білбордів. Зрештою ми організували перший вернісаж із музикою, напоями і красивим оформленням. Я вважаю, що виставка має бути не тільки про картини, а й про атмосферу. Люди швидко проходять повз картини, але щоб затриматися, потрібно запропонувати щось більше. Я запрошувала діджеїв, танцівниць, гімнасток, скрипальок - це допомагало створити теплішу атмосферу і привід для зустрічей. У таких умовах наші вернісажі стали популярними серед російськомовних, які за кордоном не так часто зустрічаються.
Які заходи ви проводили в рамках вашої творчості?
Я вела інтернаціональні вечори, організовувала проект «Відкрита сцена» в Антверпені. Ми збиралися в барі, де була інтернаціональна публіка. Тематика вечорів була розділена за кольорами (наприклад, рожевий або зелений вечір). Це включало художні композиції, костюми у відповідній колірній гамі, і запрошення гостей одягатися в той самий колір. Я створювала афіші, запрошувала гостей підтримувати ідею вечора, приходячи в одязі певного кольору. Це перетворювалося на свого роду флешмоб. Гості, включно з чоловіками, охоче підтримували ідею, і це часто викликало веселі моменти. Також робилися фотографії, щоб закарбувати гармонію колірних рішень. Для різноманітності я співпрацювала з піаністами, співачками, танцівницями, гітаристами. Гості могли презентувати свої роботи, ділилися візитками. Це стало своєрідним нетворкінгом, об'єднаним мистецтвом і культурою.
Аніто, як до вас приходять ідеї ваших картин?
Оскільки я модельєр і навчалася як художник-модельєр, я вивчала фігуру, портрет, натуру, анатомію, особливості обличчя і людини загалом. Це допомогло мені розвинути сильні навички в портреті та фігуративному зображенні. Моя модельєрська робота вплинула на підхід до мистецтва: я мислю колекціями. Це виявилося плюсом, оскільки колекціонери часто купують кілька робіт одразу. Ідеї картин народжуються в рамках колекції, яка має свою назву. Наприклад, моя перша колекція жіночих портретів з'явилася, коли я була в Бельгії. Натхненням стали люди різних національностей з моєї інтеграційної групи: африканці, китайці, тайці та інші. Я знаходила красу в кожній нації і спробувала зобразити її в портретах.
Які теми ви розкриваєте у своїх колекціях? Як ви розумієте, що колекція завершена?
Перша колекція була присвячена жіночим портретам різних національностей. Коли відвідувачі виставки почали цікавитися, де мої чоловічі роботи, я створила колекцію з 12 чоловічих портретів. Там зображені різні образи чоловіків: брутальний із сигарою, бізнесмен, активіст, чоловік із дорогим годинником, африканець, європеєць та інші. Потім я зробила колекцію на тему елементів природи. Надихнувшись концепцією з фільму «П'ятий елемент», я створила дев'ять робіт: вода, земля, вогонь, повітря, цунамі, вітер, веселка, дощ, блискавка. Ця колекція різноманітна в кольоровій гамі та посилі, люди легко впізнавали в ній елементи природи. Завершення колекції визначається кількома факторами: дедлайн, інтуїтивне відчуття завершеності та числовий символізм. Наприклад, число 12 пов'язане з апостолами, а 7 - з природними циклами. Зазвичай колекція відчувається завершеною, коли до неї вже нічого додати, і кожна робота доповнює загальну концепцію.
